Колись психолог дала мені завдання сформулювати різницю між словами «образити» і «образитися». Якщо подумати, відповідь проста.Образити — це дія, спрямована на іншу людину, з наміром завдати болю.Образитися — це теж дія, але внутрішня. Це рішення — прийняти образу. Якщо розкласти більшість ситуацій, у яких здається, що нас образили, і чесно запитати себе:«Тобто кожна людина в цій історії свідомо хотіла зробити мені боляче?» —відповідь майже завжди буде — ні. Хтось так висловлює свої почуття. Хтось інакше не вміє. Хтось сам живе з болем і ділиться ним так, як може. Хтось просто закриває свої потреби. І виходить, що: 1. більшість людей не хочуть мене образити і не бажають мені зла2. образитися — це мій вибір, і він значно більше пов’язаний зі мною, ніж із ситуацією чи іншою людиною. Жити в концепції «аби нікого не образити» — означає віддати свої рішення зовнішнім обставинам і чужим реакціям. Ба більше, це тільки ілюзія контролю, бо відповідальність за образу завжди лежить на тому, хто вирішує образитися.

Іконтролювати це немає жодного сенсу.