«Чат 18»

Мав на вихідних цікаву зустріч з одним із ТОПів українського бізнесу.
Виявляється, серед вісімнадцяти CEO та власників нехарчового ритейлу є спільний чат під умовною назвою «Чат 18», де обговорюється тема податку на посилки.
Саме в цьому чаті йде обговорення концепції як медійного просування важливості введення ПДВ на посилки, так і стратегічних цілей.

Одна з ключових ідей, яка виглядає відверто цинічно і про яку варто поінформувати читачів - це фактичне визнання членами та членкинями «Чат 18», що особливого податкового ефекту для бюджету ніхто не очікує.

Головною метою є створити умови складного та довгого шляху китайської посилки та її розмитнення для українців, щоб нівелювати перевагу ціни перед зручністю купівлі.

Ритейл чітко розуміє, що після введення норми «ПДВ із 0 гривень» з 1 січня 2027 року жодної домовленості з китайськими майданчиками як податковими агентами не буде. Це неможливо організувати, і в Мінфіні це визнають. Поки непублічно.

Але ж закон вже буде діяти. Саме тому, усе адміністрування податків ляже на плечі митниці та поштовиків, що призведе до накопичення посилок на складах з відповідними безпековими наслідками, довгих черг на перевірку вартості, розрахунку податків, їхньої сплати і так далі.
Не буду описувати деталі. Усі чудово розуміють, як працює цей механізм сьогодні. Буде те саме, але в кратно більших обсягах та на межі колапсу.

У цих умовах, за задумом «Чат 18» український споживач має самостійно дійти до того, що йому простіше купити цей самий товар в українському маркетплейсі трохи дорожче, ніж чекати його з Китаю.

Цинічно? Так. Але дуже по-бізнесовому.

Тому народним депутатам під час голосування в залі варто обговорити і ці питання.