Джерело
Пліхіна і набір слів | Раніше перед довгим перельотом я купувала пляшку. Зараз — компресійні ...
10 300 Охват/переглядів
2024-12-04 18:05
Повідомлення №226
Раніше перед довгим перельотом я купувала пляшку. Зараз — компресійні гольфи.
Аби в літаку до штатів ноги не перетворилися на дві баварські ковбаски, які довелося б спускати аварійним трапом, я вирішила купити їх. Чхати на образ нечестивої пустунки — якщо поруч у літаку сяде Педро Паскаль, розкажу йому якусь смішну побрехеньку, аби відвернути увагу від лайкри з еластаном, переплетених у бежевих колготках. Він якраз жіночим кокетством перенасичений, інша справа — анєкдот.
У мене було дуже мало часу перед потягом на Варшаву, тому я зайшла по гольфи в невеличку крамничку під будинком. Думала, візьму перші-ліпші, заплачу — впораюся за три хвилини. Ага.
На вході мене зустріла серйозна жінка:
— Знімайте штани.
Навіть чаю не попили. Кажу їй, мовляв, нащо. А вона мені — треба. Непоганий початок як для дії, на яку я відкладала 3 хвилини. Хоча… Зняла. Стою в трусах і куртці. Наче модель із зимового компейну бренду, який продає пуховики по 900 доларів, — зверху жупан, знизу «привіт, підписники». Жіночка повільно розгорнула кравецький метр і почала мені вимірювати стопи, кісточки та литки. Записувала на рожевий папірець дані. Знову замірювала, знову записувала. Закінчила й так само повільно скрутила метр.
— Це перший клас, — каже мені, — одягайтеся.
Якби я знала, що буквально під будинком можна зняти штани й отримати комплімент, може, у мене б і життя інакше склалося. Чого ніде не висить неонова вивіска?! Звичайно, про принцип добору компресійного одягу та його класи я знала приблизно ніщо. Тому, злізаючи з табурета в спідньому, я не придумала нічого кращого, аніж без належної доброчесності відповісти жінці:
— Ви теж супер.
П’ятнадцять хвилин ми дивилися на ютубі інструкцію з вдягання, носіння та прання компресійних гольфів у повній тиші. Відмовити їй у цьому мені не вистачило духу — наче чекала, поки курява після мого коментаря трохи впаде й можна буде не задихнутися в ньому, пішовши до виходу. Делікатну, загалом, провела роботу. Гольфи обрала найдорожчі.
Паскаля в літаку не було. Дарма. В економі на нього чекав перший клас.
Аби в літаку до штатів ноги не перетворилися на дві баварські ковбаски, які довелося б спускати аварійним трапом, я вирішила купити їх. Чхати на образ нечестивої пустунки — якщо поруч у літаку сяде Педро Паскаль, розкажу йому якусь смішну побрехеньку, аби відвернути увагу від лайкри з еластаном, переплетених у бежевих колготках. Він якраз жіночим кокетством перенасичений, інша справа — анєкдот.
У мене було дуже мало часу перед потягом на Варшаву, тому я зайшла по гольфи в невеличку крамничку під будинком. Думала, візьму перші-ліпші, заплачу — впораюся за три хвилини. Ага.
На вході мене зустріла серйозна жінка:
— Знімайте штани.
Навіть чаю не попили. Кажу їй, мовляв, нащо. А вона мені — треба. Непоганий початок як для дії, на яку я відкладала 3 хвилини. Хоча… Зняла. Стою в трусах і куртці. Наче модель із зимового компейну бренду, який продає пуховики по 900 доларів, — зверху жупан, знизу «привіт, підписники». Жіночка повільно розгорнула кравецький метр і почала мені вимірювати стопи, кісточки та литки. Записувала на рожевий папірець дані. Знову замірювала, знову записувала. Закінчила й так само повільно скрутила метр.
— Це перший клас, — каже мені, — одягайтеся.
Якби я знала, що буквально під будинком можна зняти штани й отримати комплімент, може, у мене б і життя інакше склалося. Чого ніде не висить неонова вивіска?! Звичайно, про принцип добору компресійного одягу та його класи я знала приблизно ніщо. Тому, злізаючи з табурета в спідньому, я не придумала нічого кращого, аніж без належної доброчесності відповісти жінці:
— Ви теж супер.
П’ятнадцять хвилин ми дивилися на ютубі інструкцію з вдягання, носіння та прання компресійних гольфів у повній тиші. Відмовити їй у цьому мені не вистачило духу — наче чекала, поки курява після мого коментаря трохи впаде й можна буде не задихнутися в ньому, пішовши до виходу. Делікатну, загалом, провела роботу. Гольфи обрала найдорожчі.
Паскаля в літаку не було. Дарма. В економі на нього чекав перший клас.