У часи, коли “Смерічка”, “Кобза”, “Ватра” та інші наші топові естрадні ансамблі вже збирали аншлаги, Михайло Мацялко працював лабухом по дрогобицьких ресторанах. Маючи солідний бекграунд у виконанні чужих пісень, провінційний музикант чудово розумів, чого бракує тогочасним українським зіркам. Відчував, що не довго ще “совку” корчитися в передсмертних муках. А отже, як і заповідала матір, прийде його час!

Роки потому Михайло згадуватиме, що у січні 90-го обирав неймінг для гурту з майже 200 варіантів. Були серед них і відверто кріпові, як-от “Горішня брама”. Зрештою зупинилися на назві “Cоколи”, яку підказав львівський журналіст Роман Пастух.

Авжеж, “Соколи” були не першими, хто грав український фольк-рок. Але саме вони одними з перших повернули на велику сцену заборонені за радянських часів повстанські пісні. У 1992-му навіть влаштували всеукраїнський тур до 50-річчя УПА! Не кажучи вже про закордонні гастролі, музичні телефільми та застілля з Кучмою. POV: ура-патріотичний самограйка-core.

https://www.youtube.com/watch?v=48UeMbUiWso&list=RD48UeMbUiWso&start_radio=1&t=755s