Джерело
ПЛАЙ | У 1974 році сутінковий геній українського фольк-року Олександр Зуєв йд...
2 790 Охват/переглядів
2026-05-12 12:15
Повідомлення №605
У 1974 році сутінковий геній українського фольк-року Олександр Зуєв йде з посади художнього керівника на той момент вже суперпопулярної київської “Кобзи”, переходить до черкаської філармонії та засновує там новий ансамбль – “Калина”.У 1976-му “Калина” випускає першу і єдину міні-платівку “Ровесники”, куди входять три композиції, вже знайомі слухачам із репертуару “Кобзи”: шлягерна “А ми удвох” (О. Зуєв – В. Кудрявцев), фольково-психоделічна “Три трембіти” (М. Скорик – О. Вратарьов) та, власне, однойменна “Ровесники” на музику Олександра Білаша та слова Олександра Підсухи. Остання, – вона ж перша у треклисті, – присвячена німецько-радянській війні 1941-1945 рр. І на фоні "вєлікоотєчєствєнного" пісенника більшості радянських ансамблів річ це зовсім не типова.Якщо не зважати на те, що шанованого Олександра Івановича Білаша при роботі над музикою “Ровесників” наче вкусив лєв лєщєнко, від звучання пісні навіть можна отримати задоволення. Спробуйте-но розслухати поміж її тужливого вайбу джаз-рокові референси, симпатичне психоделічне соло на флейті, ба навіть несподівані в такому контексті ковбойські мотиви в стилі саундтреків Морріконе до вестернів Серджіо Леоне.Але весь цимес тут у тексті. Бо “побєдобєсного” пафосу в ньому приблизно 0,01% (ну ок, слово “подвиг” один раз все ж звучить). Автор слів, Олександр Підсуха, на фронтах 1940-х встиг послужити і сапером, і автоматником, і воєнкором, тому знав, про що писав. У "Ровесниках" йдеться про 23-річного сина, що вшановує пам’ять батька, загиблого на війні в його ж віці. І все, більше ніяких “за ценой нє постоім”! Лише скорботний смуток і обнадійливе, таке життєве і таке людяне, прохання: “Хоч уві сні явися, батьку, із безсмертя // Сина, сина обійми!”. Важлива деталь в осмисленні травматичного досвіду, якою проходить принциповий водорозділ між “нами” і “ними”.Цей допис мав вийти 8 травня, до Дня пам’яті та примирення. З об’єктивних причин він запізнився на кілька днів, але не запізнився на 81 рік. Бо для пам’яті не буває “пізно”. На відміну від примирення, про яке сьогодні стільки розмов.https://www.youtube.com/watch?v=Ivb28RTgUTo&list=RDIvb28RTgUTo&start_radio=1