Того грудневого вечора Михайло Івасишин повертався додому пізно, бо мав репетицію. Хлопець вчився у вижницькому училищі прикладного мистецтва, а у вільний час грав на басу в інді-ансамблі Левка Дутковського при місцевому будинку культури. На той момент ансамбль ще не мав назви і виступав здебільшого на танцях, де грав кавери на Бітлз та іншу західну гідноту. — Чуєш, Толю, – одразу ж із порогу Івасишин гукнув свого однокурсника і руммейта, Анатолія Фартушняка, – А забіжи-но до Левка! У нього мелодія є, не вистачає тексту, а ти ж наче щось пописуєш…Пісня, яку Фартушняк “пописав” із Дутковським, отримає назву “Сніжинки падають”. Прем’єра новорічного твісту відбудеться у ніч із 1966 на 1967 рік. Тоді ж зі сцени вперше прозвучить назва ансамблю Дутковського – “Смерічка” (неймінг цілком відповідав сезону, адже смерічка – це така собі карпатська ялинка). Ну а співати довелося ритм-гітаристу гурту, Олексію Гончаруку.Рік потому, у 1968-му, “Смерічці” запропонують зіграти “Сніжинки…” наживо на чернівецькому телебаченні. На місце вокаліста, яке на той час було вакантним, Дутковський пробує молодого вижницького дизайнера Васю Зінкевича. Вася, звичайно, красунчик ще той, от тільки на репетиціях безбожно лажає, бо професійно раніше ніколи не співав. І тут Левко Тарасович згадує про студента чернівецького медучилища Володю Івасюка. Володя не просто пише власні пісні (кілька з яких вже поповнили репертуар “Смерічки”), а ще й грає і співає в ансамблі “Карпати”, відтак записати фонограму для телека для нього не буде проблемою.А тепер уявіть альтернативний всесвіт, в якому солістом “Смерічки” стає Володимир Івасюк. Чи впорався б ще нікому не відомий сінгер-сонграйтер із покладеною на нього відповідальністю? Чи почули б ми від нього “Червону руту”, “Водограй” та інші хіти у майбутньому? Чи обірвалося б його життя на трагічній ноті? Відповіді на ці запитання ми ніколи не дізнаємося, адже у нашому всесвіті вищезгаданий Василь Зінкевич вперше проявив лідерські якості, ще за рік до появи у складі Назарія Яремчука продемонструваши Дутковському, що конкурентів не потерпить. “Левку, а дай я спробую ще раз!”, – заявив він, з ноги виламуючи двері до студії. Ця заява і визначила його в подальшому успішну співочу кар'єру. Версія Івасюка до ефіру не потрапила. Те, що було далі – це вже історія.Можна не бути генієм, як Володимир Івасюк. А от рішучості, як у Василя Зінкевича, дай боже кожному! Чого вам і бажаю в прийдешньому році👌https://www.youtube.com/watch?v=bp54AmPlBfc&list=RDbp54AmPlBfc&start_radio=1