Минулого року на семінарі з Загальної психології молода викладачка запитала, хто з нас хоче працювати психотерапевтом. Майже всі підняли руки. В цілому десь 90% студентів-психологів приходять навчатись саме з цією метою.Вона тоді сказала: - Я теж вступала з такою ж мрією. А зараз вивчаю мозок, проводжу дослідження, в лабораторії.Я тоді так поблажливо подумала - "хмм.. дуже дивно, ну нехай, мене це точно не торкнеться"))) мені її чогось навіть шкода стало - ну бо від мрії відмовилась, чи не вийшло щось.Не пройшло й, як кажуть, і року.. 😂Ні, я поки що нічого кардинально не міняю, але серйозно задумуюсь. Бо цей путь, цей університет, ця програма і ці викладачі відкрили мені цілий величезний світ, про який я не підозрювала; показали мені ще СТІЛЬКИ напрямків роботи та досліджень в психології, що я не знаю за що хвататись, чесно.Психологія розвитку, педагогічна психологія, діагностика, нейропсихологія та когнітивні тренінги, біопсихологія та будова мозку - ось зараз що мене надихає і захоплює.Клінічна - ні, не зайшла. Гештальт-терапія в роботі із здоровими людьми, що прагнуть розвитку, і психіатрія - то речі десь так само схожі як стул та електричний стул. А тут людей настільки багато, що психіатрію можна бачити буквально всюди на вулицях, в супермаркетах і особливо в транспорті. Дуже близько. Коротше, я прям засумнівалась.Знову ж - рішення треба буде приймати наступного року, при вступі на магістратуру.А поки зачитуюсь Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом, та інші історії з лікарської практики Олівера Сакса - завдання в рамках підготовки до одного з семінарів (дякувати вищим силам, є в перекладі))Читали?