20-та експедиція у воєнне "поле". Ще 23 історії виживання, 23 досвіди спротиву та незламності.Часто мене запитуть: чи складніше стає домовлятися з людьми про інтерв'ю? чи готові люди згадувати? скільки разів вам відмовляли? Сьогодні дійсно стає складніше вийти саме на "ту людину", яка з перших слів розуміє, для чого потрібно записувати голоси очевидців російської окупації і готова пояснити іншим важливість цього процесу. Але "такі люди" є, їх набагато більше, ніж нам здається! Цього разу ми з колегами випадково познайомилися з двома чудовими Світланами, які активно волонтерять і знають про війну не тільки через випробування окупацією у 2022 р., але й завдяки своїм чоловікам-захисникам. Ці сильні жінки не втрачають віри й оптимізму, як і ті, хто пережив поранення, життя у підвалі з одномісячною дитиною та російський полон. Вкотре пишаюся й надихаюся!Після почутого навіть дуже неспокійна експедиційна ніч у Броварах, проведена у шафі через шахедобісся росіян, виглядала виправданою необхідністю. Та це вже зовсім інша історія :). Колись обов'язково про це напишу... З рекомендацій: якщо, перебуваючи в деокупованих населених пунктах Київщині, ви побачите кольорові кола на парканах, будьте уважні: жовте - свідчить про те, що територію обстежили сапери та небезпеки немає, якщо ж коло червоне - краще не заходити! Дякую, Olena Boriak, Олександр Васянович, Ольга Воробєй, за спільні виклики, професіоналізм та відданість роботі.Обіймаю Катерина Литвин, Олександр Шевчук, Anastasia Pankova, Микола Грінчук! Ваша підтримка завжди з нами, хоча й на відстані!Світлини О. Васяновича та С. МаховськоїChernihiv WAR CenterПівнічна Культурна Столиця