Статистика telegram channel - @photohistory_tg

Фіджійський вождь Удре Удре, був ненажерливим людожером у світі. Він не їв нічого, крім людей і з'їв щонайменше 872 людини ❌Це міф. Чому?⬇️Твердження про те, що він «не їв нічого, крім людського мʼяса» та«з'їв 872 людини» походять із усної традиції та колоніальних байок, а не з документальних джерел.Є версія, що він зберігав камінці, кожен з яких символізував убиту або з'їдену людину. Звідси і взялася цифра 872 без жодного реального підтвердження.Канібалізм справді існував у традиціях фіджійських племен. Вождь Удре Удре міг брати участь у ритуальному поїданні ворогів. Його імʼя є у звітах місіонерів та колоніальної адміністрації, але даних про 872 людей там немає.Ствердження про суто «людське мʼясо» як єдину їжу — вигадка.Місіонери та мандрівники XIX ст. часто перебільшували описи канібалізму, щоб підкреслити «варварство тубільців».У колоніальні часи такі історії використовувалися для виправдання «цивілізаційної місії».Сучасні джерела це подають як сенсацію, без перевірки.ФотоІсторія 📸

Піраміди були сірими й похмурими❌ Це міф. Чому? ⬇️Ми звикли бачити єгипетські піраміди у вигляді масивних сірих руїн у пісках Гізи. Але у давнину вони виглядали зовсім інакше.Що насправді?Піраміди, зокрема піраміда Хефрена (побудована понад 4500 років тому), була вкрита білим турським вапняком. Його гладка поверхня відбивала сонячне світло так, що піраміди буквально сяяли в пустелі й були помітні за десятки кілометрів.На верхівці встановлювали пірамідіон — кам’яний «ковпак», який, за деякими версіями, облицьовували золотом або електрумом (сплавом золота й срібла). Він яскраво віддзеркалював сонце і створював ефект «маяка».З часом облицювальні блоки знімали для будівництва Каїра та інших споруд, тому до наших днів дійшов лише внутрішній «каркас».по збереженим залишкам облицювання на верхівці піраміди Хефрена та археологічним описам.Отже, піраміди Єгипту колись були не похмурими кам’яними горами, а блискучими білими велетнями, що вражали уяву стародавніх мандрівників пустелі.ФотоІсторія 📸

Ніколас Вінтон, або «Британський Шиндлер»Справжнє ім’я — Ніколас Вертгайм. Народився у 1909 році в Лондоні в єврейській родині, яка згодом перейшла до християнства.У 30-х роках працював брокером на Лондонській фондовій біржі. Наприкінці 1938 року Вінтон вирушив до Праги. Зрозумівши, що євреї у Чехословаччині під загрозою, він залишився й облаштував своєрідний офіс у вестибюлі готелю.Вінтон організував перевезення дітей до Британії. У Лондоні шукати родини, готові прийняти дітей, йому допомагала мати.Згодом такі потяги стали відомі як "Чеський Кіндертранспорт". Завдяки їм врятувалися 669 дітей. Після війни Вінтон не афішував це. У 1988 році його дружина знайшла на горищі стару валізу з документами, списками дітей та листами.Згодом Вінтон став героєм телешоу "That’s Life", де глядачами були врятовані колись ним діти. У 2003 році Ніколас Вінтон отримав лицарське звання від Єлизавети ІІ, а також звання "Праведника народів світу" в Ізраїлі.Герой помер у 2015 році у віці 106 років.ФотоІсторія 📸

Як українець став вождем ірокезів?Іван Даценко народився 29 листопада 1918 у селі Чернечий Яр під Полтавою. У роки Другої світової був льотчиком, Героєм Радянського Союзу та командиром ескадрильї.У квітні 1944-го літак Даценка збили неподалік Львова. За радянськими архівами, він зник безвісти. Вважалося, що він загинув або потрапив у полон.І тут починається найцікавіше...У 1967 році, на виставці Expo-67 в Монреалі, український делегат з Києва (актор Григорій Гладкий) буцімто зустрів вождя ірокезів, який представився… Іваном Даценком.Він добре говорив українською, мав східноєвропейську зовнішність. Сказав, що утік з німецького полону і через УПА потрапив до еміграції. Потім одружився з донькою вождя племені ірокезів. У нього є діти, які розмовляють українською.Історія викликає немало сумнівів, хоча має багато серйозних фактів і свідчень на користь основної версії. У 2012 році на екрани вийшов фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь» — прототипом головного героя якого є сам Іван Даценко.ФотоІсторія 📸

Американська родина спокійно чекає... на ядерний вибухУ 1950-х роках США влаштовували ядерні випробування в Неваді й будували «міста-примари», наприклад, Doom Town (Місто приречених), населені манекенами. Їх одягали, розсаджували по кухнях, спальнях і вітальнях.У будинках ставили годинники, телефони, книги, телевізори, консерви, газові балони, меблі та фіранки — щоб дослідити поведінку вогняної хвилі, радіації та тиску.Манекени на відкритій місцевості миттєво згорали або відлітали на десятки метрів.Ті, що були в будинках — частково обгорали, або залишались неушкодженими, якщо стояли за бетонною стіною чи у ванній кімнаті.Синтетичний одяг плавився, а бавовна витримувала краще.Банки з їжею вибухали, посуд розлітався, пластикові речі плавилися, а книжки займалися зсередини.Уряд США демонстрував, що ядерна війна — не завжди кінець, якщо знати, як діяти.Частину збережених манекенів і меблів передали музеям. А самі результати породили гасло: “Duck and Cover” – пригнись і накрийся.ФотоІсторія 📸

«Тунельні щури» (Tunnel Rats) - неформальна назва загонів американських, австралійських і новозеландських солдатів під час В'єтнамської війни«Щури» спеціалізувалися на розвідці та знищенні підземних тунельних систем В'єтконгу. Ці тунелі, особливо у районі Ку Чі, сягали 250 км. Включали укриття, склади, госпіталі та командні пункти. Спеціальні загони з'явилися у 1965 році, як протидія армії США тунельної тактиці ворога. Для цього добровольці, часто невисокого зросту, проходили мінімальну підготовку. Екіпірування включало пістолет (зазвичай Colt .45), ніж, ліхтарик і іноді вибухівку. Робота була вкрай небезпечною: тунелі були вузькими (іноді менше 1 м), з пастками (міни, змії, загострені кілки), поганою вентиляцією та ризиком раптових сутичок.Незважаючи на успіхи, втрати були високими через пастки та засідки. «Щури» знищили десятки кілометрів тунелів та сотні складів. Однак це становило лише малу частину мережі. За різними оцінками, у Ку Чі було зруйновано близько 10–15% тунелів.ФотоІсторія 📸

«Ті, що говорять з вітром»Під час Другої світової війни американці використовували зашифрований зв' язок, який так ніколи і не був зламаний. У цьому допомогли індіанці-навахо, які на початку війни розробили код на базі власної мови (цікаво, що до 1945 близько 400 навахо служили в морській піхоті радистами). Справа в тому, що мова індіанців-навахо надзвичайно важка для вивчення, а, крім того, в ті роки взагалі була безписьмова (не було навіть алфавіту). Тому, за свідченням військових, неіндіанців, які говорять мовою навахо, на той момент було близько 30, а швидко вивчити мову практично неможливо.Шифрування було як прямим (коли індіанці передавали послання просто користуючись своєю складною мовою), так і 2-ступінчастою (коли передаючи слово мовою навахо, шифрувальники мали на увазі його еквівалент англійською, з якого в зашифрованому слові використовувалася тільки перша літера).У 2002 році про радистів-навахо зняли фільм «Ті, що говорять з вітром» з Ніколасом Кейджем у головній ролі.ФотоІсторія 📸

Наполеон наказав запечатати чек на 1 000 000 франків у п’ятифранкову монету 1797 року❌Це міф. Чому?⬇️Наполеон нібито хотів популяризувати французьку валюту, наказавши вкласти чек на 1 000 000 франків на шовковому папері у одну срібну монету 1797 року.Її пошуки тривають досі. Нібито, банк Франції зобов’язаний виплатити цю суму навіть сьогодні.Але:У 1797 році Наполеон був генералом і не мав таких повноважень. Немає жодних архівних документів, указів чи свідчень про випуск такої монети. Жоден нумизматичний каталог не згадує про неї.Технічно неможливо було вкласти папір у монету під час чеканки у XVIII столітті — монети виготовляли з цільного срібла. Банк Франції створено лише у 1800 році, а в 1797 році паперові гроші (асигнати) були в кризі. Чек на 1 000 000 франків був би економічно абсурдним.Жодних юридичних підстав для виплати за чеком XVIII століття немає, враховуючи численні грошові реформи.Історія нагадує нумизматичний міф, створений аби привернути увагу до колекціонування.ФотоІсторія 📸

Коронація Жана-Беделя Бокасси, самопроголошеного імператора Центральноафриканської імперії. 4 грудня 1977 року Її спланували майже як коронацію Наполеона Бонапарта — кумира Бокасси. Золотий трон інкрустовали 5000 діамантами.Бокасса коронував себе та свою «головну дружину» (з 19 офіційних) Катерину Дангіаде. Він з’явився в костюмі, що імітував одяг Наполеона та короною вартістю 5 млн доларів з 2000 діамантами. Його туфлі увійшли до Книги рекордів Гіннеса як найдорожчі в світі. Катерина була в сукні, розшитій 935 тисячами металевих блискіток, вартістю $72 400.Бокасса прибув на колесниці, запряженій 8 білими кіньми. Він сам взяв корону, як Наполеон, а потім коронував Катерину. Гвардійці вручили йому двометровий скіпетр і меч. Загальні витрати оцінюються в 20–50 млн доларів США (за сучасним курсом — до 100 млн доларів), а це від чверті до третини річного бюджету ЦАР.Вони різко контрастували з рівнем життя: у 1977 році на 43 400 жителів був лише 1 лікар, а на всю ЦАР — 1 стоматолог.ФотоІсторія 📸

Крокодили вбили 1000 японських солдатів під час битви із союзниками за острів Рамрі. Вижило лише 20. М'янма, 1945 рік❌Це міф. Чому?⬇️Острів обороняли близько 1000 японців. Після висадки союзників 21 січня японці у меншості почали відступати у болота на сході острова. Нібито саме там на солдатів напали величезні зграї крокодилів, які вбили практичних усіх.Документальних доказів масової атаки немає. Британські архіви фіксують втрати японців від артилерії, авіації та боїв.Японські мемуари тих, хто вижив, говорять про голод, хвороби і обстріли, але не про крокодилів. З 900-1000 японців, що пішли в болота, близько 200 загинуло від вогню союзників, 14 потрапило в полон, а 400-500 зникли безвісти.Крокодили на Рамрі були, але їхня популяція не могла бути настільки великою. Екосистема не забезпечувала достатньо їжі для тисяч хижаків.Союзники повідомили, що близько 500 японців могли вибратися чи загинути з інших причин. Точні дані різняться, але кількість тих, хто вижив явно більше 20.ФотоІсторія 📸