#⃣Як Олександр Архипенко змінив скульптуру, надавши форму порожнечі

☀ Рубрика

🪦

Олександр Архипенко (1887–1964), український скульптор із Києва, згадував, як у дитинстві поставив поруч дві вази й побачив між ними третю: її обриси утворював порожній простір. Через багато років він повертався до цього спогаду, пояснюючи власні експерименти зі скульптурою.

Архипенко почав замінювати частини людського тіла отворами й заглибленнями. У «Жінці, яка зачісується» (1915) на місці обличчя — наскрізний отвір, обрамлений волоссям і піднятою рукою. Голову ми впізнаємо за контуром. Порожнина має точні обриси й бере участь у зображенні нарівні з бронзою.

💥 Для європейської скульптури початку ХХ століття це було суттєвим відходом від звичного розуміння статуї як суцільного об’єму. Архипенко показав, що частину фігури можна прибрати, зберігши її впізнаваність: відсутню форму глядач відтворює подумки.

❤️ Сам він порівнював порожнини з паузами в музиці й наводив Дев’яту симфонію Бетховена: мовчання інструментів також викликає напруження й очікування. Так само для скульптора важливі і матеріал, і проміжки між його частинами.

🔣 Підписуйся на канал