Притча про весільний бенкет нагадує нам, як ми забуваємо про бенкет приготований Богом для Свого Сина. Запрошені не приходять на нього. У них добрі справи: вони працюють, заробляють, продають та купують. Вони точно не ліниві, але за працею вони не помічають Царство Боже, яке є найперше бенкетом.
Натомість, на їх місця сідають якісь випадкові люди з перехресть.
Це можна застосувати до багато чого: й до юдеїв, які здебільшого проігнорували запрошення, проігнорували свої перші місця, а у Церкву зайшло безліч народів. Познаходили до бенкету якихось бродяг з роздоріжжя, наприклад нас, українців.

Також й до вірних можна застосувати, які так впевнилися у своїй праведності, у якомусь бозі у своїй душі, що забули про бенкет, у них робота, й для Бога, для його бенкету, часу нема. Бенкет же, Божественна Літургія, є святом воскресіння, участю у житті Святої Трійці.

Та й можна застосувати до тих вірних, які загордилися, забули про смиренність. Врешті, вони здивуються, що у Царство увійдуть п’яниці та проститутки, які визнали свою грішність й смирилися, сказавши “але оскільки Ти хочеш, то я увійду”.

Врешті, один гість зневажив Царя інакшим чином, він не переодягнувся (багаті хазяї давали одяг для свята) й мабуть не вмився так і сівши з дороги за стіл. Він не захотів підводити себе під бенкетний настрій та стрій й тому був викинутий геть.