Богородиця була забрана на небо у цілісності, тілесно, не тому, що це її унікальний привілей чи особливість, а тому, що в ній сповнилася обіцянка кожному християнину.



Богородиця — мати не лише Христа, а й кожного з нас. Її життя — це суцільна співпраця з Богом, синергія з Божими нетварними енергіями, вона, як і в день Благовіщення, каже Богу «так». Таким чином, Марія є першоплодом обоження, реального перетворення людини на бога по благодаті.

Куди вела ця співпраця? Спершу вона вела до Голгофи, де її серце прохромив меч. Співпраця з Богом — це смирення та любов, попри випробування. Врешті, вона загорнулася в Божу славу. Від трудів земних вона у славі стала праворуч Христа як постійна заступниця за нас.

Інший святий, хто цілісно був забраний на небо після смерті, — це Мойсей. Та про нього довелося ангелу сперечатися з сатаною, але врешті його було вирвано з ретязів аду та доправлено на небо. Богородиця заснула й мирно перейшла на небо як сповнена обіцянка воскресіння. Ад було побито її Сином.

Як через Мойсея Тора прийшла до Церкви Ізраїля, так через Марію жива Тора — Христос — увійшла у світ. Слово стало плоттю й таборувало серед нас.