Сьогодні (за юліанським календарем) святкується пам’ять мучеників, що просіяли в Ліоні, зокрема святої Бландини. Свята Бландина була рабинею, фактично не-особою у древньому світі, але виявила таку силу у слабкості, що навіть язичники були приголомшені. Щобільше, вона виявила розуміння мучеництва як справжнього народження, створення людини як есхатологічного явища.Про це любить міркувати отець Джон Бер. Зі свідчень Ліонської церкви відомо, що її катували разом з іншими мучениками на арені та прив’язали до стовпа. Тут вона не просто уособлює силу в слабкості, суто християнську чесноту, але є іконою самого Христа. Мученики, бачачи в ній образ Хреста Господнього, бо вона «висіла подібно до хреста», надихаються ревністю до Бога та сміливо засвідчують Христа у муках. Після її мук та ще святого Аттала ми дізнаємося, що:«Через їхнє подальше життя мертві оживали, а свідки [μάρτυρες] виявляли прихильність до тих, хто не свідчив. І була велика радість для Діви Матері, яка приймала назад до життя тих, хто народився мертвонародженим. Бо через них більшість тих, хто зрікався, знову народилися, знову зачалися, знову ожили та навчилися сповідати; і тепер, живі та зміцнені, вони прийшли на суд». Тобто приклад Бландини та інших відновив у вірі тих, хто не був готовий до мук. Відмовляючись від мучеництва, вони були мертві, але знову ожили. Таким чином, по-справжньому бути людиною, бути народженим, означає постраждати за Христа. Після страждань приходить слава.Це підводить нас до другого важливого пункту: саме бачення мучеників було преображене. Щоб бачити Христа у Бландині, треба бути на арені. Треба бути співпрацівником Христа, щоб отримати змінене бачення. Глядачі на арені не побачили ікони Христа на хресті, вони бачили лише розваги.Немає життя без аскетизму, подвигу. Не співпрацюючи з Христом, наш стан не кращий за стан мертвих. Ви не постуєте? Ви чините тупо. Молитвами святої Бландини позмагаймося у святому апостольському пості.