Після промови Зеленського в Мюнхені, багато почали говорити про повернення Україною ядерного статусу. Таке вже було в 2014 році, але чи можливо це? На жаль, це швидше фантазії і, фахово оцінивши перспективи, можна сказати, що за 2 роки Україна не зможе збагачувати уран. Тому в Мюнхені швидше був шантаж Будапештським меморандумом.

Схоже, в команді Зеленського насправді розуміють всю безперспективність «ядерного шантажу». Тому впливають і на «зовнішню», і на «внутрішню» аудиторію за принципом «проси якомога більше, і отримаєш бажане». ✔️

Бажане в цьому випадку – це масштабна ракетна програма України, затрати на яку в наступні 10 років можуть досягти 200 млрд грн.
Детальні наміри по «ракетній програмі» уже засвітив Головнокомандувач ЗСУ Залужний в одній із своїх промов. Він, зокрема, заявив, що Збройні Сили України прагнуть отримати наземні ракетні комплекси з великою дальністю стрільби, і також – ракетні системи повітряного базування. Ну і заодно – комплекси ПРО, здатні збивати гіперзвукові ракети, системи кібервійни та радіоелектронної боротьби. Словом – все те, чим «козиряє» Кремль, коли погрожує війною проти України. 

Ймовірно, зусилля нашої країни по «ракетному щиту» можуть зустріти певний опір навіть у наших західних партнерів. Бо, наприклад, зараз країни Європи взагалі не мають наземних тактичних ракет, а Армія США – має лише ракети ATMACS з дальністю стрільби лише до 350 км, розроблені аж у 1980-х роках.
Але з іншої сторони, Україна уже й так рухається до того, щоб грати більш суб’єктну роль у безпеці Європи. Наприклад, скоро на бойове чергування має стати перший серійний дивізіон нашого протикорабельного комплексу «Нептун». Ракети цього комплексу можуть стріляти на дальність до 280 км, і цей факт уже схиляє «шальки терезів» на нашу користь. Бо країни НАТО в Чорному морі, в тому числі й Туреччина, подібного за характеристиками комплексу не мають взагалі.

Детальніше - читайте в статті 👇🏻

https://blog.liga.net/user/dpetrenko/article/43563