Повідомлення telegram каналу - @petrarchy

«План перемоги»: чи справді це може спрацювати?
▪️Основи плану перемоги: запрошення до НАТО, постачання зброї, створення «неядерного стратегічного пакету стримування», інвестиції в економіку України, перетворення України на щит Європи.
▪️Щодо головного пункту – НАТО (І)
Запрошення до НАТО, (а саме про запрошення йдеться в плані), не означає негайного членства країни в Альянсі, а є лише початком процесу, який потребує часу і політичної волі від усіх учасників. На практиці, процес вступу може зайняти роки через необхідність адаптації внутрішніх структур до стандартів НАТО, а також ратифікації договору всіма країнами-членами.
Зеленський використовує ідею запрошення до НАТО як елемент стратегії перемоги над росією, підкреслюючи, що цей крок міг би стати чітким сигналом про поразку Кремля. Однак це залишається більше політичним жестом, ніж практичною гарантією безпеки для України.
Більш того, запрошення без негайного членства створює вразливість, оскільки залишає Україну без статті 5 НАТО про колективну оборону, одночасно провокуючи додаткову агресію з боку росії (приміром залучення 10 тис. військових з КНДР).
Запрошення України до НАТО на тлі активної війни може призвести до того, що Альянс буде змушений безпосередньо втрутитися у конфлікт, що є неприйнятним для певних країн-членів.
▪️Постачання зброї та стратегія стримування (ІІ, ІІІ)

Цей компонент має на меті посилити обороноздатність України та зробити для росії неприйнятною можливість продовжувати агресивні дії. Сам концепт стримування добре відомий на Заході і зрозумілий.
Стратегія стримування зазвичай потребує значних ресурсів, і не лише від самої України, але й від її західних партнерів. Питання в тому, чи готові ці партнери продовжувати вкладати великі кошти у війну. Західні держави мають свої внутрішні проблеми, а зростання чи збереження витрат на війну може стати джерелом внутрішніх політичних конфліктів, якими вже зараз намагається користуватись росія.
Окрім цього, росія залишається потужною військовою державою з ядерним арсеналом, а будь-які спроби її стримувати мають враховувати ядерні ризики з точки зору Заходу. І тут знову виникає питання: чи готові західні партнери України йти на це?
▪️Економічний пункт (ІV)
Доступ для до ресурсів загальною вартістю за різними оцінками від 15 до 26 трильйонів доларів США ймовірно виглядає цікаво для партнерів та перспективно для нашого економічного зростання, але наразі 70-80% цих наших ресурсів ми не контролюємо. Це має провокувати партнерів на посилення підтримки України, щоб ми вибили противника з територій, де і знаходиться більшість корисних копалин. Як показує досвід інших країн, багатство ресурсами без належної інституційної стійкості може стати не джерелом сили, а слабкості. У перспективі це може загрожувати суверенітету країни в стратегічних рішеннях, але нам наразі першочергово отримати підтримку та виграти війну.
▪️Новий щит Європи (V)
П'ятий пункт, який передбачає заміщення українськими підрозділами контингентів США в Європі, поки що навіть не вартий серйозного обговорення. Ідея може здаватися цікавою для політичних сил США, які прагнуть скорочення витрат на закордонні військові операції, як це було в риториці адміністрації Трампа, плюс передача досвіду. Проте вона поки не пояснює питання: хто фінансуватиме таку українську присутність, яку роль реально зможе грати Україна в регіональній безпеці, і як така стратегія вплине на наші власні інтереси та ресурси.
@PETRARCHY