Чоловіків змушують відповідати нереалістичним стандартам: бути "сильним", "успішним", "домінуючим". Це створює тиск, який часто призводить до вигоряння, страху невдачі та низької самооцінки, якщо чоловік не може відповідати цим вимогам.

Патріархальна культура заохочує агресивну поведінку чоловіків, ти переміг, якщо пройшов по головах інших. І перетворюючи насильство на соціально прийнятний засіб вирішення конфліктів чоловіків вчать придушувати свої почуття через жорстокість, що призводить до насильства як до жінок, так і до інших чоловіків.

Ця культура агресії виходить за межі особистих відносин і стає основою для систематичних проблем: військові конфлікти, геноцид та інші форми організованого насильства, де чоловіки виявляються як агресорами, так і жертвами. Більше того, більшість чоловіків, які потрапляють на війну, стають інструментами патріархальних систем, тоді як їхні страждання залишаються невидимими. А вони страждають. Ми жінки не позбавлені емпатії, знаємо це.

Патріархат обмежує вибір чоловіків: вони мають бути добувачами, кар'єристами та «головою сім'ї». Ті, хто хоче, наприклад, присвятити себе вихованню дітей чи зайнятися творчістю замість гонитви за грошима, стикаються із засудженням суспільства. Я вже мовчу про тих, хто хоче займатися не конвенційною діяльністю – модою, макіяжем, танцями. Начебто можна, але можна вихопити по обличчю за довге волосся або бути звільненим за манікюр.

Ідея, що чоловіки мають бути безстрашними та не боятися небезпеки, часто призводить до шкідливих рішень. Чоловіки частіше за жінок роблять ризиковані вчинки, що відбивається на статистиці нещасних випадків, смертності на роботі та проблемах зі здоров'ям. І говорити, що це «в їхній природі» нісенітниця. Немає такої природи, яка створює небезпечні для життя змагання.

У межах патріархальних норм чоловіки рідше формують близькі дружні зв'язки. Вони бояться здатися вразливими, що призводить до емоційної ізоляції. Згодом ця самота посилюється, особливо у літньому віці. Лайк якщо ти мужик і не маєш «Друзів».

Як вийти із пастки?

Визнання, що патріархат шкідливий всім – перший крок. Чоловіки повинні звільнитися від нав'язаних очікувань, вчитися бути чесними із собою, висловлювати емоції та вибирати те життя, яке приносить їм щастя, а не схвалення суспільства. Руйнування патріархату – це не тільки про рівність, а й про припинення насильства, гноблення та війни, де всі – і чоловіки, і жінки – зможуть бути вільними.

Здавалося б - до чого тут трансгендерність і лгбт співтовариство? І чому права цих «неконвенційних ґендерів» такі важливі? Зараз поясню.

Існування трансгендерів та інших гендерних ідентичностей ставить під сумнів самі основи патріархальної культури, яка будується на бінарному поділі статей (чоловік та жінка) із жорстко закріпленими ролями. Патріархат покладається ідею “природності” цих ролей: чоловіки мають бути домінуючими, жінки — підлеглими. Однак трансгендерні люди та представники негетеронормативних гендерних ідентичностей демонструють, що стать та гендер — це соціальні конструкції, а не незмінні біологічні реалії. Це руйнує центральний стовп патріархату, який стверджує неминучість та природну “заданість” чоловічої влади. Більше того, існування безлічі ґендерів створює простір для рівності, де більше не існує обов'язкової ієрархії, заснованої на ґендері, і дозволяє кожній людині самостійно визначати свою роль, звільняючи як чоловіків, так і жінок від тиску традиційних патріархальних норм.

Що можна зробити прямо зараз. Не знаю. Думаю запустити курс з комунікативних практик, щоб створити кістяк із людей, які вміють у культуру згоди та ненасильницьке спілкування. А що ви думаєте? А що ти зробив для падіння патріархату сьогодні?