Що дивимось у грудні:▫️Мала Галерея (post-)System Рідко зацікавлююсь темою виставки — зазвичай йду на автора, куратора або просто без очікувань, але тут виняток. Тема базується на відновленому маніфесті бельгійського куратора Яна Ван Вунсела, написаного у 2000 році, де куратор доходить висновку: усе мистецтво завжди підпорядковане власній системі. Виставка обіцяє поміркувати на цю тему. До 21.12.2025▫️Voloshyn Gallery«Колись почуємо», Юрій БолсаПерсональна виставка Юрія Болси.Його мистецтво водночас особисте і соціально-критичне.Емоційність його робіт лише зовнішня, за ними — прийняття реальності нашого життя без надмірної драматизації.Новий проєкт досліджує стан спостерігача — стан, в якому небезпека здається завжди присутньою, але стосується когось іншого.До 10.01.2026▫️Pinchuk Art CentreЦе всього лиш кінець світуА це виставка, де в першу чергу йду на митців — Ольга Штейн, Владислав Плісецький, Катерина Лисовенко, Федір Тетянич, Ілля Тодуркін. А ще на іронічну назву, бо що як не іронія рятує у ці часи найкраще. До 04.01.2026▫️The Naked Room«Нові кордони мого тіла», Елена СубачЗнову Елена і знову фотовиставка. Особливість підходу фотографки у виборі дистанції — вона підходить до об’єкту дуже близько з короткофокусним об’єктивом, при цьому без порушення чужого простору. Нова серія фотографки по ветеранів війни та цивільних з ампутаціями, які проходять реабілітацію в Superhumans Center.До 8.01.2026