Маю гіпотезу. Якщо пам'ятаєте, нам нещодавно грозили, що росіяни обов'язково скористаються масовими протестами в Україні для своїх цілей. У протестах проти корупції в них буквально нема на кого вийти — демократичні активісти обачні й медійно грамотні.Але головним чином росіяни ненавидять цих активістів, як ідеологічно ворожих, бо вони не можуть визнати, що українські свідомі громадяни обрали для себе сторону НАБУ і САП, які сам Путін визначив як органи «зовнішнього управління».Визнавати, що український народ ще більш проамериканський, ніж злочинна нацистська хунта Зеленського, їм не подобається. Бо «справжні українці» — це віряни в УПЦ, котрі за дружбу з Росією, а НАБУ і САП для них — богопротивна содомія.До того ж демократичну публіку важко підняти на зраду — вона вміє читати, має певний рівень медійної грамотності й апріорі налаштована україноцентрично. Її протест росіянам головним чином незрозумілий, бо не несе користі з точки зору впливу.Кого вони можуть підняти — це спільноти свідомих ухилянтів, тих, хто не має відчуття своєї сторони в російсько-українській війні. Їм наплювати на долю України, бо далі своєї містечкової бульбашки вони здебільшого не мислять, і не можуть осягнути, що означатиме перемога Росії.Їм сказали, що все буде як раніше, вони й повірили, бо деталі зрозуміти складно, та й не дуже хочеться, насправді. Бо їх спонукає почуття образи — мейнстрім говорить дуже складно, його цінності — надто абстрактні, а вимоги — не для «маленьких людей».Якась свобода, якийсь громадський обов'язок, а вони просто хочуть жити як раніше. От таку публіку можна підняти не просто на заколот проти мобілізації, а й проти демократичних активістів. Будь-яка політична робота природним чином створює осад, в якому копирасаються викинуті на узбіччя. І саме цей осад — поживне середовище для російської ідеології та агентурної роботи.