​​Гаубиця Д-30 розроблялась як легкий артилерійський засіб, здатний розгорнутися там, де сів на парашуті, і вести вогонь фактично на 360° завдяки універсальній триножній станині. Сьогодні навряд чи Д-30 десантуватимуть, але й із її загальновійськовим використанням є проблеми.В умовах сучасної війни Д-30 розгортають так само, як і будь-яку іншу причіпну гармату — на закритих, добре укріплених позиціях. Але є одна проблема — через особливості цієї універсальної конструкції, à la «поставив де завгодно й стріляєш на всі боки» — гармату дуже складно укрити.Наприклад, якщо будь-який інший причіпний ствол можна заштовхати на буксирі в укріплення як кинджал у піхви, то з Д-30 це не пройде. По-перше, вона заїжджає задом на перед, а по-друге, їй потрібен простір приблизно 7 × 7 м, щоб розвернутися й розвести «ноги».Звісно, можна натягнути масксітки, поставити «мангал», обвішаний гілками тощо, та це лише маскує і не рятує гармату від обстрілів. А якщо рити капонір... Ну, уявіть собі яму 7 × 7 м, яку ще треба замаскувати згори й укріпити так, щоб гармату можна було швидко дістати.Це і конструктивне, і логістичне ускладнення. Інакше ставити гармату можна лише краном, у розгорнутому вигляді 😁 Ще є певні народні хитрощі, але вони суперечить усім навчальним нормативам, тож засвоїти такі прийоми можна лише у небагатьох досвідчених вояків.Сама по собі Д-30, хоч і стара, але все ще актуальна. Вогнева потужність, кучність і дальність стрільби досі дають просратись.Як покращити роботу батарей Д-30?Варіантів усього два: або дати їм натомість 105мм гаубиці L119, що зменшить дистанцію стрільби та вогневу потужність, або... Пересадити Д-30 на «традиційну» станину чи взагалі розробити нову причіпну 122мм систему, яка не матиме перелічених вад. Калібр поширений і проживе ще довго.@penultimate_resort