​​Подивився Маркуса. Дуже сумно, але нічого нового. Я за майже три роки служби в ТрО бачив і гірше. Та й контрнаступ на Кліщіївському напрямку був не сказать, що набагато майстерніше спланований. Ще й ОВТ у нас — по мінімуму, а працювати треба на рівні штурмового батальйону.Тут нам всім треба взяти по сигарі та й подумати, як жити далі. Молоді та амбітні офіцери не завжди ефективніші за старих паркетних, які бачили війну, у кращому випадку, в Афганістані. Ще й технологічний злам, що народжує сингулярність прямо в окопі.Яким би ти не був кмітливим і навченим, ворожі дронщики полюватимуть на тебе, як мисливці на качку, і твоя ефективність у такому випадку не гратиме жодної ролі. У нас на підході — армія роботів, і все одно комусь потрібно потерпати, сидячи в окопах, прямо як діди 100 років тому.Даруйте, але Сили оборони України — це ніхуя собі актив, якого більше немає ніде в світі. Жодна армія НАТО не дозволить собі підключитися до конфлікту такої інтенсивності — вони не готові до цього чисто інституційно, і були б на наших фронтах наче новонароджені кошенята.Наскільки б важко нам зараз не було, це диво, що Україна встояла проти ядерної держави, що мала одну з найкрутіших армій світу, і ще продовжує триматись. Росія не всесильна, і вже ламає об нас чергове військо. Корейці в його рядах — яскраве тому підтвердження.У мене, як і багато в кого, є чимало ідей для цієї війни, і в нас, на щастя, є час для їхнього обговорення та впровадження. Наша система доволі гнучка, і ми маємо шанси впровадити найкращі зміни. Але для цього потрібно працювати геть усім, і тил гратиме ключову роль. Такі справи.@penultimate_resort