Дуже часто Україна втрачає і забуває своїх людей, котрі намагалися збагатити її культуру. Так трапилося з Анатолієм Левенком. Український і російський письменник, журналіст. Знавець і популяризатор духовної і матеріальної культури народів Таймиру, перекладач українською з ненецької мови. Народився на Чернігівщині. Навчався в Київському державному університеті. Завжди цікавився життям народів півночі. Тому 1981 р. переїхав до Таймирського (Долгано-Ненецький) муніципального району. Їздив у відрядження по Таймиру, там він почав пізнавати історію місцевих народів, зокрема ненців і нганасан. Він захопився творчістю цих народів, особисто записував зразки їхнього фольклору. Матеріали враження з далеких поїздок лягали в основу творчості письменника й журналіста, ставали статтями, нарисами, віршами й оповіданнями. На жаль всі тексти він писав російською. Намагався популяризувати фольклор народів Таймиру, рідною для себе українською мовою. Він є упорядником і перекладачем двох унікальних збірок народних казок, що вийшли у київському видавництві «Веселка»: «Богатир-Нарка» (1989) і «Дідусь-Наперсток» (1991, у співавторстві з А. В. Денисенком). Помер 2013 р. На жаль, українська наука не скористалася знаннями Анатолія Левенка, а саме як спеціаліста з самодійських мов та історії корінних народів Таймиру.