У мережі набуває популярності один дуже цікавий трек...
Zespół Ejaje — Luz Blues (Blue - Da Ba Dee)
Річ у тім, що багато хто розносить його соцмережами як приквел до популярного хіта 1998 року — Eiffel 65 — Blue (Da Ba Dee), під який запалювали на дискотеках мамки й баті багатьох із вас.

Мовляв, цю пісню ще у 1985 році виконав польський гурт, а трек 1998 року — лише жалюгідний плагіат...
Насправді ж ця ретро-пісня з'явилась нещодавно.

Коли я випадково натрапив на цю пісню, то спочатку подумав, що це реальні люди. Настільки майстерно все виглядало: шипіння платівки, ретростиль, ретрозвучання, ретрообрази й подача. А головне — який же душевний приспів та й пісня загалом!
Зачепило. Я переслухав її багато разів, тому вирішив написати невеличку рецензію. І ось які висновки:

Той, хто створював цей ролик, доклав чимало часу й зусиль, навіть використовуючи ШІ.
Образи, ракурси… Чого вартий гордий і величний погляд вокаліста та другого вокаліста — такого собі кучерявого вусача-добряка. ШІ імітує емоції і візуально, і на слух. Навіть передає емоції в голосі.

Що видає штучність?
Роти відкриваються дуже синхронно й однаково і місцями не природньо.
Скуф-барабанщик із холодним поглядом (але ж прикольно!).
Акустичний гітарист — туди ж.
А що там із соло-гітарою, її грифом і самим соло?
ШІ-артефакти в голосі на високих нотах місцями. У 1985 році такого бути не могло.

Словом, раджу послухати й замислитися над тим, що скоро відрізнити справжнє від згенерованого буде дуже важко… Особливо якщо ще й замаскувати все під ретро.