У роковини непоправної втрати ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять патрульного поліцейського, Захисника України Олексія Сілкіна — не лише нашого колеги, а й друга, побратима, людини, з якою служили та цінували.Біль, туга й смуток цього дня відчувалися особливо гостро. Слова були зайвими — говорили погляди й тиша, що об’єднала всіх присутніх.На під’їзді будинку, де мешкав Олексій, встановили меморіальну табличку з його іменем. Її відкрила мати загиблого. Поруч були мешканці будинку, колеги, побратими, рідні та близькі — усі, хто знав Олексія і зберігає про нього світлу пам’ять. Табличка стала знаком того, що в цьому домі жив поліцейський, який понад 13 років присвятив службі та віддав своє життя боронячи Україну.Пам’ять про Олексія Сілкіна закарбували і на місці його поховання. Там ми розмістили QR-код, за яким можна ознайомитися з історією життя полеглого колеги.Олексій боронив державу у складі бойової бригади "Хижак" при Департаменті патрульної поліції та загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині.Цей день — про втрату, яка не має строку давності. Про біль, що не стихає з роками.І про пам’ять, яку ми зобов’язані берегти.Пам’ять про Олексія житиме серед нас — у службі, у спогадах, у вдячності за його відданість Україні.