ЗИМОВІ ДЕРЕВАТакі великі і високі, але нічим не привабливі - сірі, одноманітні, часом ніби мертві. Складається враження, що у них зупинилось життя. Крижаний вітер гуляє поміж їхніми почорнівшими від лютого морозу гілками. Дерева поодиноко стоять і ніби на когось чи на щось чекають.Як часто ми схожі на ці завмерлі зимові дерева. Наше життя також має різні сезони і ми часом теж ніби завмираємо від суворих ударів життєвих морозів. Іноді життя нагадує заплутаний лабіринт, подібно тому, як переплітаються стовбури і гілки дерев. Часом душу пронизує холод невірства і ми думаємо: тільки б не здатися. Буває так, ніби душа перетворюється на суцільну кригу і ми чекаємо, коли вона знову розцвіте. Коли вже нарешті закінчиться та клята зима? Не варто впадати у відчай і нарікати на долю, бо з Богом завжди є надія.Подивися ще раз уважно на зимові дерева. Насправді в кожній гілочці є життя і незабаром вони знову розцвітуть, вкриються листям, будуть рости та приносити плід.Віруй, молися, чекай - весна близько...