У одного письменника нового завіту, так званого Варнави, який скоріш за все був Псевдо Варнавою, зустрів цікаву логіку:

6 днів творіння = шість тисяч років земної історії. Сьомий день - Субота = тисячолітнє царство після Другого Приходу. А час після цієї «Суботи» - восьмий день вічного блаженства. І ось далі йде заклик в радості проводити саме восьмий день тижня, тобто неділю, на честь воскресіння Христа. І безумовно це не прямий заклик перестати святкувати Суботу і почати натомість святкувати неділю, але якась трохи хитра логіка, нє?

Особливо якщо врахувати датування праці після 70 років і десь до 130 - це якраз період тиску на євреїв з боку Римської влади внаслідок єврейських повстань.

Цікаво, що текст Псевдо Варнави перетворює Старий Завіт на алегоричну мову і бʼє саме в три яскравих маркери ідентичності юдеїв - обрізання (нібито це завжди розумілось в Старому Завіті символічно, а не буквально), мʼясо нечистих тварин (виявляється Мойсей мав на увазі типи нечестивих людей, а юдеї, такі недалекі, зрозуміли, що це про буквальну їжу), ну і про Суботу. Взагалі цікавий шовінізм у цього Псевдо Варнави прослідковується: «Дивіться, які чудові закони дав Мойсей. Але як можуть юдеї це розуміти? А ми, правильно розуміючи заповіді, говоримо так, як довподоби Господу. Він і обрізав вуха та наші серця для того, щоб ми розуміли це.» Нічосі, які ми мудрі 🤨. Це дає привід запідозрити цього автора в бажанні відмежуватися від юдаїзму 😉

Якось він по тоненькому ходе 👀