Магія неспішного вечірнього чаювання. Горнятко, що гріє руки. Довгий видих… Місяць, що заглядає у кімнату. Кіт на вікні лінькувато мружить очі. Тиха розмова про минулий день. Пліч-о-пліч. Міцний терпкий чорний чай. Ноги сховані в смішні шкарпетки з оленями - не по сезону, але так затишно. Шурхіт ниток муліне по канві, натягнутій в деревʼяних пʼяльцях. Золота голочка в пальцях бігає туди-сюди, туди-сюди. Сьорб-сьорб. «Тобі долити?». «Так, будь ласка». «Обережно, гарячий». «Я подую». Як довго я мріяла про цей нереальний The Moon and I від Floraїku! Це аромат мого улюбленого чаю - простого чорного, того, що на сніданок. Того, що англійський, хоча насправді - купаж Цейлону та Індії. Запах затишку і дому, знайомий з дитинства. Ох, шановні, я так хотіла написати щось красиве, але, бляха, не можу. Я закохана, я пропала, мій інтелект зараз десь на рівні чайної ложки😅 Бо не придумали ще кращого аромату на тему чаю, а у закоханих людей відшибає мізки - це факт. У мене все, прошу пробачити і зрозуміти))