Клінічний випадок: витрата кінцівки через не правильне використання турнікету (не класична історія). Військовослужбовець. Евакуація через 18 годин після поранення.Діагноз: вогнепальне осколкове поранення мʼяких тканин нижньої третинин правої гомілки. Турнікет накладено одразу — на нижню третину стегна (спроб конверсії або переміщення не було). Але не до кінця затягнуто: артеріальний пульс зберігався. Фактично турнікет діяв як венозний джгут — блокував венозний відтік, але не артеріальний притік.Результат — класична картина компартмент-синдрому, з вираженим больовим синдромом, набряком дистальніше місця накладання турнікету, втратою чутливості та рухливості (контрактура)На подальшому етапі була проведена фасціотомія. Але ішемія тривала надто довго — у м’язах масивний некроз. Прийнято рішення про ампутацію.Що сталося на фізіологічному рівні? 1. Турнікет не зупинив артеріальний кровотік →збережене надходження крові + блокований венозний відтік 2. Венозний застій → підвищення інтерстиціального тиску 3. Зниження капілярної перфузії → ішемія м’язів 4. Ішемія → накопичення лактату й токсичних метаболітів 5. Порушення кислотно-лужного балансу → ацидоз → некроз. Тиск у футлярі продовжує зростати. 6. Якщо тиск у футлярі перевищує 30–40 мм рт. ст. →капіляри “закриваються” → повна зупинка мікроциркуляції.7. Порочне коло замикається. Турнікет, який не зупиняє артеріальний притік,не захищає від ампутації («добре що не затягував сильно» - це реальний коментар одного з поранених), а шкодить.Він дає ілюзію контролю, не ефективний, та ще й запускає механізм, що руйнує тканини зсередини.Жахлива ситуація у цьому кейсі у тому, що турнікет тут був взагалі не потрібен. Переоцінка/ конверсія/ переміщення, знання показів та протипоказів - то основа основ, база та ґрунт.Автор: Друг Феб