#маю_думку Давно хотіла про це написати, а тут воно якось кристалізувалося нарешті.Чи людина вибирає, щоб їй було боляче? Про свободу волі.

Є декілька популярних думок в психології, які зводять, я б сказала, вибір, волю та вигоду в абсолют. Це концепції на кшталт "вторинної вигоди", "тільки ми обираємо як реагувати", "якщо людина вибирає бути в Х, то її все влаштовує" і фраза, яка дуже тригернула мене кілька днів тому (хоча авторку я ніжно люблю і моє ставлення до неї не погіршилося) - "якщо людина хоче травмуватися, вона травмується". Я розумію, чому вони існують. По-перше, вторинна вигода має деякі емпіричні підтвердження, наприклад, в медичній сфері. По-друге, концепт, що людина контролює все в своєму житті, дуже заспокійливий. Світ великий і хаотичний, а ми маленькі м'ясні мішки, які на секунду вічності зазирнули на тусовку до інших, таких само, мішків. Концепція вибір-воля-вигода зводить хаотичність до якоїсь притомності і дає ілюзію прозорості і передбачуваності поведінки та мотивацій інших людей. Вона дозволяє не зійти з ґлузду від всієї несправедливості світу. *глибоко зітхає*

Я вважаю, що вторинна вигода має повернутися туди, звідки вийшла - в професійні кола психотерапевтів та медиків, використовуватися лише в тих випадках, коли немає інших пояснень, а не щоб створити собі shortcut, а широкою публікою не використовуватися взагалі ніколи. І що концепти "тільки людина вибирає..." або "якщо людина хоче травмуватися..." - це неймовірне спрощення, яке нікого не доведе до добра. Більш того, це спрощення глибоко помилкове. Концепт свободи волі драматично перебільшений. Людина вибирає значно рідше, ніж хотілося б думати. Ще рідше людина вибирає в моменті. Так відбувається, тому що в моменті, особливо під час стресу, людина часто не встигає обробити весь масив інформації: її увага вибіркова, а мозок реагує лише на ключові дані. В тексті це можуть бути конкретні фрази, в розмові - тон, міміка, поза. Важливо, що ця ключова інформація індивідуальна та може бути геть не такою, як планувалася автором. Тригер - це ключові дані. (тому я, повертаючись до початку посту, запам'ятала фразу "якщо людина хоче травмуватися", а весь інший текст не пам'ятаю)Чому? Бо концепт, який зчитується як запакований в тригер, мозку давно знайомий на рівні нейронних зв'язків, і так само, на рівні людського заліза, знайомо що він небезпечний та вимагає негайної реакції. Розумієте, до чого я веду? Свобода волі перебільшена. Немає часу думати, треба захищатися. Так людина тригериться, і, потенційно, ретравматизується. Чи можна це назвати вибором травмуватися? Бажанням травмуватися? Чи людина справді вибрала, як вона відреагувала? Ну хз, я б посперечалася. В наступній частині розповім про другу, не менш важливу причину, чому я не люблю абсолют вибір-воля-вигода в контексті "людина просто вибирає для себе біль-пиздець-травму". Це вже буде про особисті переконання.