😈 «Диявол і Деніел Вебстер»: американський Фауст, який виграв суд

У 1936 році Стівен Вінсент Бене написав оповідання, яке виглядає як класична історія про продаж душі, але насправді сильно відрізняється від європейських версій.

В Європі (Марло, Ґете) Фауст — це зазвичай учений. Він хоче знання, сили, молодості. Його угода — особистий бунт проти світового порядку, а фінал майже завжди трагічний: душа або гине, або рятується лише дивом і милістю згори.

У Бене все інакше. Герой — простий фермер із Нью-Гемпширу, якому просто не щастить у житті. Він продає душу не заради знання, а заради звичайного добробуту. А коли диявол приходить за боргом, фермера захищає не святий і не янгол, а адвокат Деніел Вебстер. Він вимагає суду присяжних — і перемагає не тому, що угода була незаконною, а тому, що зумів переконати. Присяжні (зібрані з найтемніших постатей американської історії) визнають підсудного невинним «попри докази», віддаючи данину красномовству.

Це принципово інша філософія.

Тут зло перемагається не особистим каяттям і не божественною милістю, а правом, словом і ідеєю, що американський шлях 🇺🇸 (з усіма його гріхами) — це все одно людська мандрівка, яку дияволу по-справжньому не зрозуміти. Формальний договір виявляється слабшим за силу переконання і колективне відчуття справедливості.

Екранізації

Найвідоміша — фільм 1941 року. Волтер Г'юстон зіграв диявола настільки яскраво, що отримав номінацію на «Оскар». Фільм досить близький до оповідання і досі вважається класикою.

Пізніше вийшла значно вільніша сучасна версія — «Навпростець до щастя» (2003, вийшов у 2004). Тут героя зробили нью-йоркським письменником (Алек Болдвін), диявола — жінкою (Дженніфер Лав Г'юїтт), а Деніела Вебстера зіграв Ентоні Гопкінс. Зв’язок з оригіналом уже досить віддалений.

Оповідання Бене залишається одним із найкращих прикладів того, як Америка взяла старий європейський міф і переписала його по-своєму: не про гординю вченого, а про звичайну людину, закон і силу слова.

@paliturka / Підтримати