🇫🇷 Небезпечні зв’язки | П'єр Шодерло де Лакло

Маркіза де Мертей і віконт де Вальмон — колишні коханці й чинні союзники. Обидва віртуози зваблення.

Обидва живуть подвійним життям: на людях — бездоганні світські постаті, у листах одне одному — циніки, які вважають чесноту слабкістю, а чуже почуття — матеріалом.

Мертей хоче помститися графу де Жеркуру, який її покинув. Наречена Жеркура — п’ятнадцятирічна Сесіль де Воланж, щойно випущена з монастиря. Завдання: позбавити її невинності до весілля.

😰
Вальмон спершу відмовляється: йому нудно псувати дурненьку дівчинку. Його справжня ціль — президентка де Турвель, заміжня, побожна, доброчесна жінка, яка гостює в його тітки. Це вже не розвага, а полювання на «неприступну».

Вони укладають парі. Якщо Вальмон здобуде Турвель, Мертей знову стане його коханкою.

Мертей — одна з найсильніших жіночих постатей XVIII століття. Вона сама пояснює, як навчилася влади: спостерігала чоловіків, копіювала їхні прийоми, ховала розум під маскою чесноти й перетворила своє тіло і репутацію на зброю. Для свого часу це було жахливо.

Жінка, яка не просто грішить, а теоретизує гріх і перемагає в чоловічій грі.

Вальмон небезпечний інакше. Він не грубий розпусник. Він чарівний, дотепний, уміє здаватися розкаяним. Його листи до Турвель читаються як справжнє кохання — доки не бачиш паралельне листування з Мертей, де ту саму сцену розібрано як військову операцію.

Роман одразу потрапив до категорії mauvais livres — «поганих книг», поруч із філософсько-лібертинськими текстами, хоча сам по собі набагато тонший. У 1823 році, вже за Реставрації, суд засудив видання до знищення «за образу моральності». У 1825-му книгу вилучали в книготорговців. Заборонили не за те, що в ній намальовано, а за те, які картини вона викликає в голові читача.

Перший наклад — 2000 примірників — розійшовся за місяць. Піратських видань були десятки. Вищий світ зачитувався романом, який його ж і викривав. Є свідчення, що примірник був у Марії-Антуанетти.

@paliturka / Підтримати