Я б хотіла написати щось дуже пронизливе, але справа в тому, що я не дуже знаю що відбувалось. Це доволі цікава штука: знизу я практично завжди можу описати те, що зі мною робив Дорм. А зверху... мене перекриває.Просто Анат така... така...Десь на цьому моменті в мене повинна потекти слина, як в Гомера Сімпсона при слові "пончики". Що дуже іронічно, враховуючи, що цього разу я Анат ледь не загризла.Взагалі, якщо спробувати розкрутити цей клубок почуттів і вражень, то почалось все з того, як попереднім вечором Анат зізналась мені, що їй дуже сподобалось те як я її дряпала під час сексу.Я це врахувала. І коли знову з'явилась можливість, впилася в мою дівчинку нігтями. А потім й іклами.Я була безжальна. Хапала, стискала, впивалась, дряпала. Залишала сліди від зубів. Мучила. Тягала Анат по ліжку. Повертала як мені зручно, щоб встромити нігти глибше, стиснути зуби сильніше. Я точно щось говорила. Щось наказувала. Але пам'ятаю лише те, як боліли щоки від хижої посмішки, і як мені хотілося ще і ще, і ще, і ще... Моєї розумності ще вистачало на те, щоб час від часу перевіряти, як вона. Бо виглядала Анат щасливо змученою, моєю маленькою найкращою жертвою.Ці великі благальні очі. Тихі зітхання і попискування. Прохання пожаліти, не робити, спроби закритися.Мені хотілось владати.Бути хижим звіром, який стрибає на маленьку мишку. І брати, брати, брати - все що вона може мені дати: задоволення, біль, захоплення, сором.Я розійшлась настільки, що коли в черговий раз спитала Анат чи ми продовжуємо, вона не знала. А заганяти Анат дуже і дуже не просто, скажу я вам.І я тримала її в руках - тремтячу і змучену, таку нещасну, задоволену. Гладила її по волоссю... Аж поки вона не підняла голову і не поцікавилась:"А ми сьогодні попоротися точно ніяк не зможемо?"І тут я зрозуміла, що продовження все ж таки буде.