Хотіла написати структуровано і по порядку, але буде не по порядку, бо що ви мені зробите.Це був перший екшн десь з березня, я думаю. Бо той з резиночками, я не дуже рахую - було, звісно весело, але не про те.А тут......згадую, і на обличчя сама собою наповзає трошки навіжена посмішка.Якщо сухо і технічно, то була я, була Анат, був Дорм, який поров нас по черзі і в різних комбінаціях. Але ох! Я настільки захопилась, що ми здається трошки перестаралися.Це був екшен про біль в первозданному його виді. Бо після розігріву Дорм взявся за важкий падл і я ледь витримувала вагу самої дощечки, навіть без додаткового замаху. Я аж почала тікати від Дорма по кімнаті поки він мене не загнав назад в потрібне положення тазапером (ненавиджу тазапер!). А потім був ще падл і кийок.І коли я взмолилась перевести дихання, Дорм милостиво дозволив... кхм. Мені стало боляче, але інакше.А потім він мене здається дійсно відпустив, бо була черга Анат? Ось тут я вам вже події по порядку не поставлю, бо паяти мене почало добре.В будь якому випадку, я попросила ще. Чи це Дорм наказав? І знову був і кийок, і ляпаси, і важкий падл. Так що в результаті я плакала, сміялась і дрижала одночасно. І тридцять останніх ударів думала, що не витримаю. Особливо враховуючи, що Дорм почав спочатку десь на половині, бо я нила, що занадто боляче? Чесно, не знаю чому. Можливо, йому просто захотілося послухати мій абсолютно відсторонений голос, коли по сідницям прилітало дерев'яною дощечкою.Я під кінець дрижала, текла і видавала абсолютно дивні звуки. І хапала Дорма за ногу, бо не могла нічого. Тільки триматися, поки він мене гладив і хвалив.Сідниці, звісно... виглядають як космос.Але я ні про що не шкодую.