ОБРАЗ СТРИБОГА У СЛОВ'ЯНСЬКІЙ РЕЛІГІЇ

Стрибога слов’яни шанували як Бога Вітру. Зв’язок образу Стрибога із Вітром засвідчено у писемних джерелах: відомі згадки вітрів у «Слові про Ігорів похід»  як Стрибожих онуків. Корінь теоніму *stri- , ймовірно, означає «простиратися», «розширюватися» і/або «стріляти», що розкриває семантику Динаміки, Руйнації та Війни. Існують версії про іранське походження теоніму Бога Вітру.

Ієрофанії Вітру тісно пов’язані із Темним Сакральним, Особливими Сексуальними та Руйнівними Силами та з Жахаючим/Демонічним/Іншим. У богословській праці «Слов'янська релігія. Індоєвропейський спадок» жрецем Д. О. Харитоновом про символізм Вітру сказано:

Вітер розуміється як Особлива Динамічна і Демонічна Сила, що пов’язана як зі Світом Живих, так і зі Світом Померлих. Символізм Вітру розкривається в образах Бога-Психопомпа і в міфологічних описах Переходів між Світам, шаманських подорожей, в описах Появи Духів Нижнього Світу.

Можливо, образ Стрибога має зв'язок із Плодючістю (вітер як заплідник і запилювач рослин) та шаманізмом. Брюкнер пов'язував теонім Стрибог із словом «стрибати», тож трактував ім'я як «бог, який стрибає». Стрибки є типовим архаїчним шаманським образом – відомий зв’язок Ієрофаній Вітру з шаманізмом і техніками екстазу.

ЯВ