Садко - руський билинний герой-гусляр. За гіпотезою вчених-прихильників історичної школи, образ Садка походить від літописного новгородського купця Сотка Ситініча. Однак, ймовірно, образ билинного гусляра є результатом пізньої трансформації індоєвропейського образу міфічного нареченого дочки океану і/або образу шамана (гуслі як шаманський ритуальний музичний інструмент), який спускається у Нижній Світ та стає нареченим Доньки Володаря Потойбіччя.Згідно з новгородськими билинами, Садко є гуслярем, чия гра сподобалася Морському Цареві (Морське Царство символізує Нижній Світ), укладає парі з новгородськими купцями, що виловить рибу із «золотими перами» в Ільмен-озері. За допомогою Морського царя Садко виграє парі і багатіє. Він споряджає торговельні кораблі, але вони зупиняються в морі: гусляр за жеребом мусить спуститися на морське дно (=шаманське сходження).Опинившись у палатах Морського царя, Садко грає для нього, а Цар пускається в танок, від чого море хвилюється, гинуть мореплавці (пор. із танцем Бога-Руйнівника Шиви в індуїстській міфології, яким Бог знищує Світи). За порадою Миколи Угодника або, за іншими версіями билини, старця, який явився Садку, він припиняє гру, обриваючи струни гусел.Морський Цар пропонує Садку одружитися з морською дівою, і гусляр, за порадою Миколи, обирає Чернаву (пор. поширений фольклорний мотив про одруження з водяним). За однією з версій, старець/християнський святий радить Садку "не цілувати" наречену, щоб повернутися у Серединний Світ. Садко засинає після весільного бенкету і прокидається на березі річки Чернава. Одночасно повертаються його кораблі.Картина: І. Репін - "Садко"ЯВ