Сьогодні — Неділя всіх святих землі Української. Ми часто уявляємо святість як щось виняткове. Наче святий — це людина, яка втекла від світу, піднялася над усіма і живе десь окремо від інших. Але Церква говорить протилежне. Ми всі — Тіло Христове. А в тілі немає зайвих органів. Немає непотрібних членів. Немає тих, кого можна безболісно відрізати. Кожен має своє місце, своє служіння, свою красу і свою відповідальність. Тому святість неможлива на самоті. Не можна бути святим окремо від родини, від громади, від Церкви, від свого народу. Бо Бог спасає не абстрактні одиниці, а збирає розсипане людство в єдине Тіло Свого Сина. Гріх — це розпад, розділення, розсипання світу на уламки. А спасіння — це з'єднання всього у Христі. Саме тому святість полягає не в тому, щоб стати кимось іншим. Святість полягає в тому, щоб стати собою. Тим, ким тебе бачить Бог. Матір'ю. Батьком. Воїном. Священником. Лікарем. Вчителем. Вірним другом. Добрим сусідом. Бути на своєму місці в Божому задумі. Бо Бог дивиться на нас не лише з точки сьогоднішнього дня. Він бачить нас у світлі вічності, тими, хто ми є у Христі. Пекло починається там, де людина абсолютизує тварне. А святість починається там, де людина дозволяє Богу зробити нас такими, якими Він бачить нас. І тоді народжується радість. Бо святий — це не похмурий професіонал скорботи. Святий — це людина, яка живе вже не своїм життям, а життям Христовим, і тому серед усіх бур, воєн, втрат і випробувань вона знає: її місце у Божому задумі не випадкове. Сьогодні ми згадуємо всіх святих землі Української — від князів, монахів і мучеників -  до безіменних подвижників, до наших захисників, які віддають своє життя  за нас. Всіх знає лише Господь. Усі  різні. Але кожен  знайшов своє місце у Тілі Христовому. І саме тому став святим. Зі святом, браття і сестри. Хай Господь допоможе кожному з нас стати собою — таким, яким Він задумав нас у Своїй любові. Амінь.