Я десь на 73% впевнений, що більшість із тих, хто сюди зайшов, прийшли зовсім не тому, чому лишилися. Ви шукали щось зрозуміле: відповіді, поради, сенси, які можна акуратно скласти в кишеню і піти далі.А залишилися... ну зовсім не тому.Ви читаєте ці тексти чимось таким, чим у звичайному житті не користуються. І це навіть не серце в банальному сенсі. Це щось глибше. Щось, що в звичайному життю зазвичай вимкнене.Як там казав Морфеус: "Це як заноза в мозку".От тільки тут — не в мозку.Тут десь глибше.Читаєш — і ніби нічого не зрозумів, але щось зрушилось.Наче без операції хтось акуратно торкається внутрішностей, і ти не можеш це пояснити.Бо зовсім незрозуміло чим пояснювати. Це не логіка, не аналіз.Це навіть не "згоден / не згоден".Це дивне відчуття, ніби ти читаєш… себе.Наче ці слова вже були в тобі.Просто хтось їх витягнув назовні.І ти раптом впізнаєш їх, як щось своє, але давно забуте.Єдине, що "зрозуміло" мозком —що тобі це потрібно читати.Без причин, без аргументів, без гарантій.Просто — потрібно.Я нічого не можу вам запропонувати, окрім цього: просто трошки розворушити ваш внутрішній світ.Без чіткої користі.Без інструкцій.Бо, можливо, саме там, де немає зрозумілого сенсу — і починається справжній.А далі… нехай ангели ведуть тебе дорогою небесних вогнів.Поправте мене, якщо вважаєте неправим