Марія Гаетана Аньєзі з дитинства  мріяла про монастир. Тиша, молитва, Бог. Але в гру вступає класика жанру — патріархальна родина XVIII століття. Жорстокий та авторитарний батько.Жодних монастирів!Їз замужеством вирішуй сама!Діти теж на твій розсуд!Але тільки спробуй мені не вчитися!Не захистиш дисертацію - ти мені не дитина!Ну і що, що в нас ХVIII століття на дворі!?А як мене хвилює, що ти дівчинка?Ось так страшний батьківський гніт: змусив дівчинку стати математиком світового рівня.У 30 років вона пише фундаментальний трактат з диференціального й інтегрального (прости Господи) числення. Настільки серйозний, що папа Бенедикт XIV особисто призначає її професором у Болоньї.Марія стає другою жінкою в історії з науковим ступенем після Лаури Бассі.А потім... помирає батько.Достобіса всі ці наукови ступені і трактати!Жодної математики! Ніколи знов!Богослов’я, служіння, допомога бідним, будинок для літніх людей...Велич людини не в досягненнях та наукових ступенях, а в тому, щоби слухатися серця.