Святитель Григорій Палама мріяв зовсім не про те життя, яке в підсумку прожив.Його покликанням була тиша. Келія. Молитва. Споглядання Божественного світла.Він учив, що людина може пізнавати Бога через живу присутність Його енергій. Через цю благодать людина стає причасником Божественного життя. Саме для цього — молитва, ісихія, очищення серця.Але у Бога дуже тонке почуття гумору.Господь витягує Паламу з келії і ставить його єпископом у буремному місті. Місті, де вирує громадянський конфлікт, де політика, інтриги і ненависть.Потім — турецький полон, диспути з мусульманами, побиття.Суперечки з імператорами, в’язниця. Відлучення від Церкви (тричі), відновлення на кафедрі. Господь ніби говорить нам:Ось мій обраний сосуд — Григорій.Він правильно навчає про причастя людини до Божественного життя, але причастя Божественному — це не втеча від світу.Бо сам Христос сходить у темряву людського життя. Навіть у пекло, І приносить туди світло.Тому кожен, хто торкнувся Божої благодаті, не може сховати її в келії.Він має нести радість туди, де темрява, навіть якщо це боляче, навіть якщо за це ненавидять, ганьблять та вбивають.Можливо, саме тому сьогодні йде війна, бо світло завжди дратує темряву.На нас нападають не тому, що ми слабкі, а тому, що ми сяємо.Темрява завжди намагається погасити світло, але темрява ніколи не може перемогти світло.Щоби перемогти темряву, достатньо лише однієї свічки, що світиться несотворенним Божественним Світлом. І ці свічки - ми.З неділею святителя Григорія Палами, парафіяни! Його ж молитвами сяйте безперестанно!