Закхей виправдовує БогаЗакхей поводить себе не так, як в нашій уяві має себе поводити грішник, що кається: не падає ниць, а лізе на дерево. Не просить пробачення публічно. Не читає моральну декларацію для "праведних". Закхей просто відкриває двері свого дому і серця для Бога. Але коли Ісус заходить до його дому — засуджують не Закхея. Засуджують Ісуса:"Пішов у гості до грішника"І саме в цей момент Закхей встає — не перед Богом, а перед людьми — і каже:"Половину добра роздам убогим,а якщо когось скривдив — поверну вчетверо". Це акт свідчення. Це не спроба виправдати себе. Це спроба ВИПРАВДАТИ ІСУСА Мовляв: дивіться, Кого ви звинувачуєте;дивіться, Хто зайшов у мій дім; дивіться, що стається з людиною, коли Бог не боїться сісти з нею за стіл. Бог заходить — і тоді Закхей змінюється, а не навпаки. Не страх породжує щедрість, а близькість. Не сором відкриває гаманець, а довіра. Спочатку Бог виправдовує нас. А вже потім ми починаємо— своїм життям,— своїми рішеннями,— своєю свободоювиправдовувати Бога перед цим світом."Сьогодні спасіння прийшло в цей дім" - не тому, що Закхей роздав гроші, а тому, що Бог зайшов без дозволу "праведних" та "нормальних". І знову зайшов першим. Як завжди.