Притча про десятьох прокажених. Усі десятеро зцілені. Усі зробили все правильно. Усі пішли до священників, як того вимагав Закон. Жодних порушень. Жодних помилок. Ідеальна релігійна дисципліна. Але повернувся лише один, и не тому, що мусив, а тому, що подяка не є обов’язком, І саме цей “необов’язковий” крок Христос називає спасінням:"Віра твоя спасла тебе". Наше зцілення стосується природи, а спасіння — спрямування волі. Бог може зцілити людину без її внутрішньої участі, але спасти — лише тоді, коли воля людини вільно повертається до Нього. ПОДЯКА І Є ПОВЕРНЕННЯМ ДО БОГА. Дев’ятеро отримали дар — і пішли далі жити собі. Один побачив у дарі — Дарувальника. І це вже не просто лікування. Це — Євхаристія життя. Віра починається там, де закінчується інструкція. Там, де людина вже нічого не “винна”,але все ж повертається — не за новим благом, а з подякою за отримане і не отримане теж. Бог — не виконавець бажань. Він не працює за схемою “прохання — результат — розрахунок”. Він Той, Хто приймає хвалу. І саме в цій синергії — де дар зустрічається з подякою — людина входить у спасіння. Більше того, наша подяка і є нашим спасінням. Той, хто вміє дякувати, вже не просто зцілений. Він живий.