Наступає нова епоха темних віків.Це факт.Але це не привід зітхати: мовляв, темрява насувається, криза-апокаліпсис, кінець нашого місцевого "Риму", цивілізація котиться в тирсу.Спокійно. Бо в історії є один парадокс, який чомусь усі забувають:Темні віки — це саме ті часи, коли святість і доброчесність світять найяскравіше.Коли імперії сиплються, світ не встигає за власною дурістю, а люди хапаються за будь-яку нісенітницю — це не лише епоха занепаду. Це епоха випробування світла, явлення світла.І саме тоді з’являються:- благородні лицарі, які захищають слабких, коли ніхто не хоче;- прекрасні дами, здатні тримати честь в епоху безчестя;- подвижники, котрі в пустелі, хаосі і відчаї обирають Бога;- переможці драконів — внутрішніх і зовнішніх;- королі, які служать, а не пнуться;- монахи, що переносять культуру, віру і людяність крізь століття.Темрява — не сигнал тікати, а дзеркало, в якому видно, хто ти насправді.Твоє світло не видно опівдні, але стає яскравим опівночі.Так само і доброчесність: її не завжди помітно в часи комфорту, зате вона сяє, коли навколо шторм.Тож якщо вже комусь кортить говорити про "нові темні віки", говоріть чесно:це не про кінець світу — це про шанс стати світлом.А про гігієну, сподіваюсь, ми цього разу все-таки подбаємо краще, ніж у середньовіччі))На фото святий Антоній підсмажує біса.