Вони думають, що кулею можна закрити уста. Що пострілом можна перекреслити історію. Що смерть обірве шлях. Московський сатанат знову робить ставку на перевірене: вирізати українську еліту, як сто років тому. Але, як і тоді, вони лише множать наш Пантеон. Усе, до чого торкається їхня чорна рука, перетворюється на свідчення. Андрій Парубій тепер серед тих, хто залишився не просто у політиці, а у Вічності. Він був не лише державним діячем і командантом Майдану. Він був віруючою людиною, яка знала, що майбутнє України неможливе без Христа. І саме тому долучився до творення нашої Православної Церкви України — Церкви свободи, а не московської клітки. Для нього віра була не "традицією" чи "обрядом за паспортом". Це була опора. І тепер саме ця віра засвідчила його крок у вічність. Убийці думають, що перемогли. Але реальність така: кожен їхній постріл робить нас сильнішими. Імперія смерті виявляє героїв. Вічна пам’ять, брате Андрію. Христос — Істина, і ти тримався за Нього. А значить, твій шлях не закінчився.