Не шукати гріха — бачити СлавуНайбільша революція віри — це коли ти перестаєш шукати Бога в координатах добра і зла. Бо Він — не просто добрий. Він — Благий. Без порівняння. Без протиставлення. Без торгів. Він — понад. Понад наші образи, схеми, правила й етичні шпаргалки. І це не страшно. Це прекрасно. Бо Його воля — не в тому, щоб ми заглиблювались у себе й рахували гріхи, як податки. А в тому, щоб ми бачили у собі та ближньому Його Славу. У погляді. У крихкому “так”. У дотикові руки. У вдячності. У нашій безмежній здатності ставати подібними до Нього. Ми дивимось одне на одного і шукаємо гріх, провину, тлін. А Він — бачить у нас Свою славу. І запрошує побачити її теж. Дивись не на гріх — дивись на Славу. Не вирізняй чужі недоліки — виверни людину красивим на зовні. Навіть якщо вона пручається. Навіть якщо в тобі самому — спротив. Бо це — наш шлях. Не моральна гонка, а естетика спасіння. Не перерахунок падінь, а здивування Промислом. Бо Він бачить в нас Себе. І цього достатньо. Бути богом за благодаттю — це не ідеал для обраних, це звичайна Божа пропозиція кожному. І вона починається не з самобичування, а з краси. Стати богом за благодаттю — не тяжка справа. Треба просто перестати міряти ближнього згідно з його слабкостями,і почати дивитися на нього очима Бога. Захоплено. Світло. Здивовано. Радісно. Навіть якщо він проти. Навіть якщо ми самі — проти. Божий промисел не в тому, щоби ми були правильні та "нормальні". А в тому, щоби ми були красиві. Як у небі. Як у Ньому. І так — це наш шлях.