Про контекст, плювок і просвітлення. Проповідь на Неділю про сліпогоСправа завжди не в обставинах. Не в тому, скільки у нас грошей, підписників, ресурсів чи часу.Справа — в контексті.Бо не контент визначає контекст, а контекст визначає наш контент.Або, як казали древні: "Особа визначає природу"І якщо ти християнин — то твій контекст не Instagram, не робота, не оточуючі, не зарплата, навіть не новини з фронту (хоча болить), а Царство Небесне.Це — твоя реальність.Це — твій Силоам.Це — те, що "маже тобі очі", щоби ти нарешті почав бачити. Бо ми сліпі.І поки Христос не плюне на землю і не помаже гряззю нам очі — ми не прозріємо.І тільки тоді наш контент (тобто життя) набуде якості: із незрячих станемо справжніми.Контекст творить людину.Ось уявіть собі: хіккан. Соціофобний, з бородою, в кімнаті з мівіною, трохи схожий на пострадянського спившогося інтелігента.Але якщо його дістати із ракушки й кинути у здоровий контекст — сонце, повітря, нормальні люди, чиста вода, ніяких бургерів.Його починає плющити. Йому важко. Його тріскає по швах. Але якщо він витримає —він починає жити.Контекст змінює навіть скелет хіккана.І ось такою є дія Христа.Бо Царство — діє саме так.Само плює на землю. Само маже нам очі. Само веде. Само коронує.А ми — просто маємо не втратити цю корону, і йти, як би важко не було,— до свого Силоаму.Бо поганий контекст — це завжди страх.І він ще й вміє прикидатися правильним, логічним, виваженим.Він нам каже: "Та посиди ще трохи. Отут. У темряві. З мівіною. В саможалінні".А добрий контекст — це любов, рух і чарівний копняк.Такий, що летиш — але прозріваєш.Тому, парафіяни, давайте чесно.Сліпий сидить у страху.А той, хто бачить — розуміє все навколо.Царство — тут. Воно поруч. Воно вже змастило тобі очі.Тепер — йди. До свого Силоаму. І живи.Бо легко не буде. Але Царство того варте.