Страсна Седмиця почалася.Ми ніби чекаємо на Великдень. Але це не про календар. Бо Воскресіння — не «буде», воно або є в тобі, або поза тобою.Хто чекає, що Пасха прийде 20 квітня, той не дочекається її ніколи. Бо Воскресіння Христа — це ми. Це кожен, хто прийняв Його смерть як свою. Хто не просто читає Євангеліє, а живе ним — тілом, кров’ю, болем і надією.Страсна Седмиця — це не відрізок часу. Це не богослужіння. Це не фольклор. Це також ми.Це Дух Святий, що діє в нас. Це зневага, несправедливість, облудні вироки, удари в обличчя, розп’яття — які ми проживаємо щодня. Це наша участь у тілі Христовому. Це наше спадкоємство."Якщо Мене гнали — і вас гнатимуть..."Ми не «входимо» в час Страстей Христових — ми і є причина цих страстей, але в той же час ми і є їх очистительна сила. Ми — як Церква, як народ, як тіло, яке несе в собі хрест і цвяхи, і водночас — славу, воскресіння, силу, якої не здолати.Щоби перемогти сатанинський «руський мір», нам треба бути не просто інакшими. Нам треба бути тими, за кого Отець віддав Сина.Нам треба жити з надлишком. І цей надлишок — Страсті Христові, що стали нашими.Тільки такі — є дітьми Божими.І тільки такі— будуть Пасхою.Пи.Си. Колись і я їздив на осляті.