писати відгуки на фільми це більше привілей чайчиного гею, але тут не можу стояти осторонья безмовно закохана в харків та область, так само як і закохана у творчість гамлета ще із самого дитинства. простота та глибина не те щоб надихала, радше тримала на плаву й давала зайвий ковток повітря і хвилинку на роздуми, коли цього було так треба і ось, після перегляду цього фільму, можу сказати, що все так і лишилось. невимушеність розповіді та якась простота і буденність дуже чітко контрастують із жорстокістю війни, в якій ми перебуваємо. люди переживають немислимі речі — тортури, згвалтування — і говорять про них простими словами: "так, ці події зі мною назавжди, але я впораюсь: у мене син, онук, цікава робота, гарний колектив... я впораюсь"квінтесенція суму та невимовного жалю, але всупереч усьому люди тримаються на плаву від маленьких речей, навіть якщо це просто стрітарт якогось художника, і йдуть далі. живуть даліна фото авто з фільму, випадково стрінуте біля Жовтня, та моє останнє фото з поїздки додому