Скажи свою думку і тікай. Ага. Розбіглася.Думка про позиціонування типу «наші прикраси передають у спадок». 🍎 Ясно чому виникає така риторика. А) Про це приємно думати, знати як про здійснений факт. Б) Традиції, корені і т.д. Бажання лишити слід у вічності. От у нас, в наших предків все забрали, а ми як бренд компенсуємо це. Ми – частина вкраденої історії, яка повертається. 🍎🍎 І така мета не є чимось лихим. А ще багатьом власникам компаній і майстрам про таке приємніше думати, ніж про те, що через рік прикраса перестане тішити власника, який виставить оголошення про продаж на олх, шафі чи іншій платформі для продажу.Тим не менш, це і є щирість. Передають у спадок не просто золото (марно сподіватись, що золотий кулон вагою 0,9 г стане неймовірною інвестицією – радше міністраховкою). Все ж бренди самі усвідомлюють і відверто кажуть про те, що продають емоції. Але з емоціями, почуттями штука складна. Передадуть у спадок не ваш бренд і його позиціонування, а якраз власні емоції як наслідок стосунків з кимось, особливих подій, рішень. Передадуть у спадок не позиціонування «ми бренд спадкових прикрас», а щось таке, що ледь можна вловити на кінчиках пальців, коли торкаєшся прикраси чи дивишся на неї. Памʼять. Цілком нормально розуміти, що у власника може не статися якихось довгих стосунків з вашим «продуктом». Або він нагадуватиме про те, що в памʼяті нести не хочеться чи від чого боляче. Навіть цікава статистика, скільки щороку заручальних каблучок чи обручок, які стали свідками нездійснених або здійснених, але завершених історій, в пориві емоцій (чи свідомих вчинків) їхніх власників опиняються на дні морів та океанів. А Tiffany про таке в рекламі не напише)Але розлучатися з прикрасами, і так – перепродавати їх, перероблювати – це нормальний процес. І головне – щирий. =============Наше майбутнє як держави нині дуже непевне. Як і майбутнє нашого культурного спадку, який щодня під загрозою. Ми багато відшукали всередині себе за ці три роки, та шлях ще довгий. Не тисніть на цьому шляху на тих, хто формує власний спадок або й не почав. Нехай прикраси будуть свідками лише щирих емоцій і спадку, сформованого на власному виборі, власній історії.