аутдор щоденник

Кілька тижнів тому в соцмережах розлетілась новина про те, як гіди на Евересті труїли туристів, щоб ті викликали гелікоптери. Ну, ви по-любому бачили. Речовини, які додавали до їжі, викликали симптоми, схожі на «гірську хворобу». І от про неї хочу трохи розказати сьогодні.Гірська хвороба — насправді дуже серйозна штука, до якої треба ставитись відповідально. У деяких джерелах пишуть, що ризик з'являється вже після 1500 м, але це рідкість та радше індивідуальна чутливість (або плутанина зі зневодненням та втомою). Але когось може й у Карпатах накрити, прикиньте.Вже на висоті 3000 м захворіти можуть до 75% неакліматизованих людей. Передбачити на 100%, буде гірська хвороба у вас чи ні — неможливо. Проте серед альпіністів є певні спостереження:- Тренування напередодні не гарантують відсутності симптомів, але допомагають легше переносити фізичне навантаження.- Любителі важких гантелей і великих мʼязів часто переносять висоту гірше, бо м'язи споживають забагато кисню.- Дівчата зазвичай адаптуються до висоти легше.- Старші люди ходять спокійніше, тому краще сприймають набір висоти.- Психічний стан та моральний дух теж впливають на розвиток хвороби.- Ті, хто народились і жили в горах, звісно, мають фізіологічну перевагу.Стадії гірської хвороби:1. Acute mountain sickness — проявляється через 4–12 годин на висоті від 3000 м.Симптоми: головний біль, відсутність апетиту, нудота, поганий сон, сині губи.Що робити: пити багато води (3–4 л), прийняти знеболювальне (ібупрофен), не набирати висоту 1–2 дні (акліматизація).2. High altitude pulmonary edema — рідина заповнює легені, заважаючи дихати.Симптоми: задишка навіть у спокої, пульс 130+, хрипи, кашель із рожевим мокротинням.Що робити: негайний спуск, кисень, ніфедипін, евакуація.3. High altitude cerebral edema — рідина потрапляє в мозок, викликаючи критичний тиск.Симптоми: «поведінка п'яного» (плутана мова, неможливість пройти по прямій), сильна апатія.Що робити: негайний спуск (мінімум на 1000 м), дексаметазон, кисень, евакуація.Третя стадія трапляється рідко, та все ж буває. Пам'ятаємо, що «чарівних» ліків немає, найкраще лікування — припинення підйому або швидкий спуск.Звісно, коли ви йдете на 3000м+, ви не йдете самі. А нормальні (перевірені) гіди, завжди стежать за вашим станом. Ніхто не зацікавлений в тому, щоб ви там вмерли. Але подбати про себе варто завчасно: менше куріння, кави та алкоголю. Не бухаємо і кросфіт у Непалі не робимо.Якщо зараз ваша норма — це пів склянки води на день, то вже час вчитися пити достатньо, бо на високогірʼї знадобиться від 3 до 4 літрів. І постійно багато ходіть — це вже стосується гір будь-якої висоти.#історія_od #розмова_od

Якщо американцям тканина Alpha Direct нагадує Cookie Monster, то я, вперше побачивши цей матеріал, згадала ганчірку для пилу. Але якщо придивитись, Alpha Direct виглядає досить круто.Технологія Alpha — вже давненько нашуміла розробка компанії Polartec, яка спочатку навіть не призначалась для активного відпочинку, а була створена для спецпідрозділів США. Ну, а для кого ж ще, пфф🌚. Цей шар одягу мав замінити для них класичний фліс, якому було важко водночас утримувати тепло, забезпечувати циркуляцію повітря та відводити вологу під час сильних навантажень.Згодом дизайнери та ентузіасти помітили цікаву штуку: структура утеплювача була достатньо стабільною, щоб використовувати її без підкладки. Це спостереження дало життя матеріалу Polartec Alpha Direct, де утеплювач перестає бути лише внутрішнім наповнювачем. Тобто утеплювач тепер — це і є сама річ, а не її «начинка». Результат: менша вага, швидше висихання та ще краща повітропроникність.Щільність Alpha Direct буває різною, і саме вона визначає призначення речі: легкі та дихаючі варіанти (60 г/м²) ідеальні для інтенсивного руху, а важчі та пухнасті (120 г/м²) — для низьких температур або менш активного темпу.Завдяки Alpha Direct логіка багатошаровості змінилась, дозволивши спростити класичні системи екіпірування. Адже цей матеріал може замінити термобілизну та фліс одночасно, бо він не подразнює шкіру та максимально ефективно відводить вологу.Проте є й нюанси. По-перше, ціна Alpha Direct точно вища за звичайний фліс. По-друге, матеріал делікатний: він легко чіпляється за будь-які липучки та гілки, тож потребує акуратного поводження. Також варто врахувати, що тканина майже не тягнеться, тому критично важливо одразу вгадати з розміром.Коротше, штука специфічна, і точно збиває з пантелику новачків: які купують "утеплювач", виходять на вітер, і відчувають себе наче голі. Бо без вітровки і руху ця штука не працює.До речі, деякі українські виробники теж використовують Alpha Direct. Тож, якщо хочете підтримати своїх, можна пошукати варіанти серед наших брендів.#шмот_od

А давайте обговоримо додаток Backpack Hike.Сама тільки-но побачила, тому розказую — раптом ви ще не в курсі.Backpack Hike — це цифровий помічник для організації ваших походів.Як це працює:- додаєте все своє спорядження в додаток — тут буде нелегко, але це треба зробити тільки раз, а потім просто додавати новий стаф, яким поповнюється ваша колекція- збираєте свій «віртуальний наплічник» — тут одразу видно реальну вагу, бо ви ж постаралися в першому пункті все заповнити- створюєте похід — обираєте потрібне спорядження і кличете друзів- (моє улюблене) у спільному поході одразу видно, хто що бере — так ви уникаєте дублювання речей, справедливо розподіляєте вагу серед усіх і не забуваєте, кому що позичали- чек-лист перед виходом — позначаєте, чи все вже у рюкзаку- ТУТ ВИ В ПОХОДІ🏔- після повернення залишаєте свої враження в додаткуАпка поки доступна лише в App Store, та обіцяють незабаром і для Android.Це той випадок, коли ти така: «Блін, чого це зробила не я?!». Але мені дуже подобається такий розвиток хайкінгового світу, ще й від українців.Коротше, я настільки ексайтед, що пішла тестити й вас запрошую. Тільки потім поділіться враженнями.#стаф_od #огляд_od

Ви час від часу просите писати про щось українське. Пишу.Бренд Liteway — ультралайт, який не всі зрозуміють і який не всім навіть під силу. Бо це окремий вид хайкінгу. Для нього треба мати немалий досвід, а ще просто дуже сильно кайфувати від мінімалізму. І я про справжній мінімалізм, а не про обрізання зубної щітки.Тут треба вміти герметизувати шви самостійно, встановлювати надлегкий тент на трекінгові палиці/цю чи навіть вʼязати вузли на відтяжках. А тепер уявіть, що ви це робите в дощ і холод. Тааак, я вже бачу, як більшість новачків-бекпекерів плачуть при енній спробі встановити тент під час сильного вітру. Я б плакала😄.Насправді Liteway дуже круті та мають велику аудиторію поціновувачів. Їхнє спорядження купують у Європі, США та Японії (де культура ультралайту сильно розвинена). Бренд навіть веде соцмережі англійською, а більшість відгуків на сайті — іноземною мовою.Для своїх виробів вони використовують тканини: Dyneema (яку я вже якось згадувала), Tyvek (надміцний дихаючий матеріал, що не пропускає воду), Ecopak EPX200, UltraGrid, Silpoly та Ripstop. Коротше, все, що має виняткову міцність на розрив і мінімальну вагу.Окрім тентів і наметів, бренд шиє рюкзаки, гермомішки, квілти, сумки та трохи пухового одягу. Тож якщо ви ще не готові до екстремального ультралайту, але хотіли б полегшити свій екіп — Liteway Equipment може вам в цьому допомогти.Мені тут дуже подобається Poncho Simplex, яке нагадує когось між самураєм і ніндзя та ще й перетворюється на тент, а також рюкзаки Elementum Pack Ultra 50L і Biggie Pack 45l.#бренди_od

Та, кого всі хочуть побачити, але не всім це вдається. Розказую чому.Отже, вогняна (плямиста) саламандра — це така земноводна чорна штучка з жовтими плямами, яка живе собі в букових та смерекових лісах. Коротше, там, де волого. А не бачите ви її, бо вона веде нічний спосіб життя — все просто. Вона або він (містер саламандра) іноді можуть виходити ще вдень: до, під час або після дощу. Та частіше у денний час вони ховаються під камінням, листям чи в гнилій деревині.Саламандри можуть підніматись на висоту до 2000 м, але переважно тусуються там, де не жарко і є річки. В річках вони й народжуються, до речі. Там мама-саламандра відкладає їх у вигляді личинок від 6 до 30 штук. В процесі вони можуть одне одного ще похавать, але не будем про сумне.Окрім канібалізму, саламандри полюбляють їсти всяких дрібних комах, червʼяків, равликів, слимаків та павуків. Самими ж саламандрами харчуються вужі, птахи і навіть кабани. А у воді їх може зʼїсти хижа риба, по типу форелі. Якщо саламандри уникають цих осіб достатньо успішно, то можуть жити в природі до 14 років.Довжина тулуба у саламандр з хвостом — від 14-25 см, але в деяких джерелах вказують і всі 30 см. На передніх кінцівках мають по 4 пальці, на задніх — по 5. Якщо побачите саламандру вперше, то навряд зрозумієте це дівчинка чи хлопчик. Але просто знайте, що дівчата більші за парубків 💅Вогняна саламандра занесена до Червоної книги України з категорією «Вразливий вид». Саме тому не треба їх саджати собі на долоні, гладити чи штрикати гілочкою. Найкраще, що можна зробити — просто подивитись і порадіти, що ваші очі з мозком це зафіксували. Можна накрайняк сфоткати, але без спалаху, ясне діло.Якщо факт про червонокнижника не аргумент, то статус «отруйної» може бути переконливішим. Плямиста саламандра пасивно отруйна. Тобто при полюванні вона не використовує свою отруту — вона їй треба тільки для захисту. Шкіра саламандри виділяє токсин саламандрин, який безпечний для людської шкіри, але викликає сильне печіння, якщо потрапить у рану, в очі або рот. Але навіщо нам ці проблеми, скажіть мені?Я ще саламандр не бачила. Мені щастило поки що тільки на синіх слимаків (вони ж синюки карпатські). Тож мій особистий квест триває. #флорафауна_od

Зізнавайтесь, хто з вас ходив Лікійку? Буду вам заздрити.Тим, хто взагалі не зрозумів, про що я — розказую.Лікійська стежка (Лікійка) — це маршрут для тих, хто так і не визначився, він людина-гори чи людина-море, бо там, як ви вже здогадались, є одне й друге.Знаходиться стежка в Туреччині і простягається від міста Фетхіє на заході до Гейкбаїрі на сході. Весь маршрут має 540 км, і щоб його пройти за раз, вам знадобиться мінімум місяць, і то за умови гарної фізичної підготовки. Тому, як і багато інших маршрутів, цей ділять на частини. Бо, по-перше, не всі можуть взяти такі довгі відпустки. По-друге, воно й набриднути може, стільки чапати в одному регіоні.Тож Лікійка поділена на три частини: Західну, Центральну і Східну, де кожна з них займе від 10 до 12 днів і матиме свої особливості. В Центральній, наприклад, буде менше людей. У Західній буде більше залишків стародавніх міст. А Східна (найпопулярніша) — зручніша, бо близько до аеропорту в Анталії, та має багато різноманітних ландшафтів на маршруті. Але всі частини так чи інакше матимуть поєднання моря та гір.З незвичного для нас — це джерела води, бо це не струмки і річки. На Лікійці часто це збудовані колодязі, де воду потрібно черпати відром, яке не завжди там є. А ще — ночівля на пляжі. Тобто ти буквально можеш бути пів дня в горах, а потім лягти спати на березі моря. Ну і куди ж без їжі: рибних ресторанів, місцевих млинців гьозлеме з медом та турецьким чаєм на кожній зупинці.Короче, записуємо в маст-візіт і колись таки візіт. #місця_od

Іноді в мене буває ДН, про який знає дуже мало людей, тож подарунків я отримую не так багато, щоб знімати про них цілу розпаковку в TikTok. Але з одним я все ж таки відос зняла.Нещодавно ходила зʼїсти бутерброд у найближчому лісопарку і взяла з собою подарований сестрою набір із каструлі та пательні Snow Peak. І шо вам сказати… мабуть, весело було всім, хто проходив повз і бачив той дим. Мені було весело менше, бо я ж хотіла бутер не з горілим яйцем. Але якщо ви думаєте, що я його не зʼїла, то ви погано мене знаєте🌚Коротше, якщо купите собі щось титанове, тонке й легке, то знайте: тут треба діяти швидко і з мінімальним вогнем. У моєму випадку вершкове масло почало горіти одразу, бо пательня вже стояла на пальнику пару секунд, а я ще й так довго діставала то яйце з лотка… Про сам набір: він мені все ж сподобався. Дійсно дуже легкий — 160 г на обʼєм 900 мл. У складеному вигляді це 130 × 140 мм, і всередину ще влізе 230-грамовий газовий балон. Ручки складані, їх при бажанні можна трохи апгрейднути, щоб були безпечнішими, хоча ручка пательні, наприклад, взагалі не нагрілась.Щоб швидко закипʼятити воду в каструлі, треба використовувати сковорідку як кришку. І, я ще не пробувала, але здається, що можна вбити двох зайців, гріючи воду та водночас готуючи омлет на паровій бані.Щодо мінусів: складається цей набір дуже умовно, бо пательня геть не тримається на каструльці. Якщо не використовувати мішечок з комплекту або не фіксувати набір якось інакше, його частини житимуть окремим життям.Нащо воно мені: бо сублімати — це, звісно, надійна і зрозуміліша історія, але я вже давно хотіла приготувати щось справжнє в горах, тому й досліджую та експериментую зі стафом.#розмова_outdoordi #огляд_od #їжа_od #стаф_od

А поки ви, сподіваюсь, заповнюєте анкету, розкажу про свій детокс від скролінгу соцмереж. Не зовсім про аутдор, знаю, але в кінці обіцяю посилання на літако-соло-кемпінг.Так от, про детокс. Це не перша моя втеча з соцмереж, і я вже зникала на різні періоди — від тижня до року. Цього ж разу взяла паузу на місяць.А тікаю я зазвичай не від «успішного успіху» там — його якраз більш-менш навчилась фільтрувати. Я тікаю від несвідомого споживання будь-чого. Бо в мене це може стосуватись не тільки соцмереж, а й солодкого, наприклад, або кави. Коли я вже не кайфую від кожного ковтка, а просто випиваю каву, як склянку води залпом, і навіть не помічаю ні смаку, ні запаху.От так само сталось з соцмережами (знову), коли весь контент злився в одне ціле і я вже не бачу між ним різниці. Але менше з тим, що ж я отримала натомість, окрім гарного настрою, звісно🌝 — це можливість знову дивитись довгі відео. Так, я з тих людей, що дивляться фільм у 3–5 заходів. Ютуб-відео це теж стосується, і його перегляд зазвичай припадає на 10 хвилин мого прийому їжі. Та концентрація за цей місяць стала кращою, і я подивилась не так багато, але декілька прік відео до кінця. Одне з таких — це соло-кемпінг на літаку.Весь відос я дивилась, як тіп щось там робить, і думала: «Holy shit, він прилетів на цей кемп на літаку, ну що може бути ще крутіше?»Рекомендую глянуть. Детокс від соцмереж теж рекомендую.#розмова_od

Минулого року до Міжнародного дня боротьби за права жінок я писала вам і про скелелазку Лінн Гілл, і про Одрі Сазерлендна каяку, і про першу соло-мандрівницю бабусю Гейтвуд. Та цього разу вирішила відійти від конкретних особистостей і, легенько так, без деталей, розказати про жіночий аутдор-одяг 1920–1950-х років. Бо він, як на мене, був дуже прикольний.Отже, 20-ті стали епохою бриджів — вкорочених штанів, що мали додатковий обʼєм у стегнах для свободи рухів, а під коліном різко звужувались і застібались на манжети. До них обов’язково йшли високі вовняні шкарпетки та шкіряні черевики на шнурівці. Це був такий собі «андрогінний» шик: де жінки запозичили функціонал у чоловічих мисливських костюмів, бо лізти в гори у спідницях, наступаючи на них і чіпляючись за гілки, було ще те задоволення.У 30-х роках гардероб став трохи розслабленішим. З’явились джодпури (штани для верхової їзди з вузькими гомілками) та перші шорти. Шорти, до речі, тоді часто робили кустарно — просто обрізали старі штани або підтягували штанини вище колін. В цей же час трикотажні сорочки-поло почали витісняти жорсткі сорочки з накрохмаленими комірцями.40-ві та 50-ті принесли в аутдор денім і клітинку. Робочий одяг перекочував у походи: жінки почали носити чоловічі джинси з високою талією та масивними підворотами. Популярними стали капрі та фланелеві сорочки. Аутдор став виглядати менш «експедиційно» і більш повсякденно, але все ще тримався на натуральних матеріалах — вовні, бавовні та шкірі.Уявіть собі, що дебати про жінок і штани тривали і в 1960-х роках, а у 1920-х жінки в штанах взагалі ще викликали здивування.Враховуючи, що я постійно порушувала правила школи і приходила без форми, хочеться думати, що і в 20-х я була б серед тих дівчат, які носили штани.#вінтаж_od

Між київськими колапсами (наступним, думаю, буде потоп) розкажу вам про термокухлі й термоси. І не кажіть, що вам не треба. Всім треба.Заглиблюватись в історію кожного бренду і технології не мала часу, тож пройшлась по рейтингах кількох американо-британських аутдорних видань.1. Найкрасивішим брендом термоємностей вважається Stanley. Вони хороші, навіть круті за деякими показниками, наприклад, міцності. Але громіздкі й важкі, як, власне, часто буває з чимось красивим в аутдорі. Для автоподорожей — норм, а от для хайкінгу досить нерозумне рішення.Якщо ви думаєте, а нашо мені для хайкінгу взагалі термос чи кухоль, тоді уявіть, що ви йдете в пізньоосінній чи зимовий похід, де ваша вода перетворюється на лід, а кава в звичайній чашці холоне за пару хвилин. Уявили? Отож. Серед популярних моделей — термокухоль Quick Flip Go та Everyday Tumbler, якщо треба саме чашка. І, звісно, термос Classic Legendary, але тільки кольору Hammertone Green — інші не котируються😁2. Zojirushi — японський бренд, топовий за всіма параметрами, крім ціни. Бренд дорожчий за інші, але якість і продуктивність на найвищому рівні. Користуюсь чашкою Travel Mug SM-YAE48— влаштовує все, особливо блочок від випадкового відкриття. Тут найкращий термос — Stainless Bottle SJ-JS10, а чашки — Stainless Tumbler SX-FSE45 та Zojirushi SM-SF48.3. Не знаю, що може бути краще за термос, який називається THERMOS. В рейтингах фігурує Ultimate Series, як найкращий термос, у якого навіть мінусів нема, але я його не знаходжу на офіційному сайті, хоча в Україні вони є. Кухоль ALTA TUMBLER такий класний, що навіть у відкритому вигляді покаже майже такі самі температурні показники, як і в закритому. А ще чашка STAINLESS STEEL DIRECT DRINK непогана.4. Hydroflask Hot Flask & Cup — теж займає в рейтингах гарні місця, але без VPN на сайт ви не потрапите, тож посиланням веду вас на один із українських магазинів.5. Contigo — бюджетний бренд із хорошими відгуками. З топових позицій — термокухоль Huron Snapseal та Byron 2.0 Snapseal 6. Памʼятаєте Yeti? Ось тут писала про їхні холодильники. То вони ще мають термокухлі. А класний варік — це Rambler Hot Shot. Yeti, як і Stanley, дуже гарні, але треба дивитись на кожну позицію окремо. Бо в них є як топові, так і не дуже варіки.Поки шо все. Якщо маєте своїх перевірених фаворитів — діліться в коментарях.#стаф_od #бренди_od #їжа_od