«Адресатка померла» Євгенія Ярошинська#читливий_відгук288 с.Сьогодні нарешті майже немає у стрічці оцих «свято весни та краси 🌷», натомість соцмережі рясніють ситуативами про права жінок та рівність.У цей день символічно дочитую нову книжечку видавництва «Уроборос» «Адресатка померла». Це збірка новел Євгенії Ярошинської. Передмова до видання починається так: «Євгенія Ярошинська була не просто письменницею, а жінкою, яка наважилася писати, коли від неї чекали мовчання». Коли я читала її новели, постійно зʼявлялася думка: «Та це ж Квітка-Основʼяненко, якби був жінкою!». І «О, вайбик Федьковича і Марка Вовчка». Письмо авторки (як на мене) сформовано поєднанням таких рис:🖋️ Психологізм🖋️ Жіноча перспектива🖋️ Етнографічність (Буковина)🖋️ Емоційність і співчуття до героїв, ліризм Щодо новел — вони всі доволі цікаві, тримають увагу, і навіть величезна кількість діалектних форм не робить їх важкими до прочитання (звісно, є імовірність того, що так було тому, що діалектологія була моїм улюбленим предметом в універі, але тим не менш ☺️). * Для тих, кому діалектологію не викладали — не переймайтеся, редактори гарненько попрацювали над примітками Особливо здивував один твір, який сильно нагадав «Священника» від КСД 🤭 Такий собі цнотливий буковинський варіант.Загалом мені дуже сподобалося. Я взагалі вважаю, що доля чудесним чином підсовує мені найкращі книги у цьому році. Тож, раптом любите українську класику — ідіть почитайте, тут дуже цікаво Мої улюблені твори зі збірки:⚜️ Гість⚜️ Жіноча люба⚜️ Вірна люба⚜️ Брати ⚜️ Проклятий млин⚜️ Золоте серцеІ це 5/5Тож вітаю жінок з Міжнародним днем боротьби за права жінок і закликаю знайомитися із творами тих, кого майже не видавали, проте вони залишили нам свій спадок в архівах, який завдяки окремим видавничим ініціативам тепер можна почитати і пізнати ⚜️