Якось, гортаючи Тредс, побачила допис "я побувала в польській в'язниці і написала про це книгу". В той же момент вирішила, що прочитаю її. Я не знала ще чи вона готова до видавничого процесу, коли це буде, де і як. Просто розуміла, що читатиму цю книгу. Ось вона. Тут — на фото, в реалі — поруч зі мною. Прочитана. Деякі розділи по кілька разів. Деякі діалоги більше ніж кілька. Сторінку 339 прочитала разів 100. І все ще не можу перетравити її зміст. Хоч там є смайлик. Але взагалі не смішно. Уявлення не маю, як Ольга зуміла написати книгу про в'язницю так, щоб її було легко читати. Не зрозумійте мене не вірно — її страшно читати, але не так, як думаєш. Не про ті страхи тут пише. Або комусь саме про ті. Я трохи боялась читати. Тому розтягувала, читала по розділу, потім по два. Потім решту 7 за раз. Ловила себе на дуже різних роздумах. Думаю, я нічим не виділяюсь серед інших читачок цієї книги. І, певно, надто пірнула в.. туди. Бо думки — як шматочки — кожна окремо, хаотично, перемішано. Як пазли. Які так і не складуться в єдину картину. Така особливість цієї реальної історії. Імена тих жінокFal Ola#уроборос